— Якщо буде передбачена державна підтримка малим та середнім господарствам, які обробляють не надто великі площі, приміром, до 150 гектарів, скільки часу потрібно нашим агрохолдингам поділити підконтрольні господарства на структури до 150 гектарів, щоб мати можливість й собі одержувати таку бюджетну допомогу? 


З цим запитанням «Голос України» звернувся до представників потужних підприємств ще до офіційно оголошених Прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом намірів уряду допомагати сільгоспформуванням, де хазяйнують на ділянках до 500 га.


— Це критично-іронічне запитання — звичайно, ніхто не буде цього робити, — впевнений генеральний директор Індустріальної молочної компанії Алекс Ліссітса. — Агрохолдинги дуже довго йшли до того, щоб навпаки укрупнитися, створити такі централізовані структури. Власне, вони по-різному називаються, але мова про те, щоб використати ефект масштабу. Ефект масштабу — мається на увазі, великогабаритна техніка, застосовувати новітні технології тощо. Тобто можливість поділу навіть не буде розглядатися. Я навіть не уявляю середніх товаровиробників, які почнуть дробитися. Приміром, у вас три тисячі гектарів, а дотації будуть тим, у кого в обробітку до 150 га.

Вам треба створити 20 юридичних осіб, і ці 20 юросіб мають перепідписати договори оренди. Уявіть, які це затрати! Потім їх (договори оренди) ще зареєструвати! А зараз у нас ще ніхто з власників паїв договір не перепідписує, доки не отримає якоїсь фінансової допомоги. Фінансова допомога у залежності від регіонів — від тисячі до п’яти тисяч за гектар.


Виконавчий директор «Агріком Груп» Петро Мельник провів аналогію з житлом: «Ви у своєму помешканні поставите додатково п’ять перегородок, щоб платити менший відсоток податку державі?»


— На мою думку, — вважає Петро Мельник, — подібна підтримка частини виробників не призведе до кардинальних зрушень в агробізнесі. Потрібні рівні правила для всіх. І вони повинні виконуватися. В об’єднаній Європі фермер працює три-чотири години на день у своєму господарстві. Зазвичай, у нього ще є інша робота.


Багато хто вважає, що запровадження державної підтримки для тих сільгоспвиробників, котрі мають 150, 200 чи 1000 гектарів — якою б ця планка не була — це додаткова можливість для зловживань, корупції тощо.


Алекс Ліссітса також розділяє цю думку: «Ми ж проходили з вами, -пригадує він, — коли були виплати на голову ВРХ, перед виборами, по-моєму, 2012 року. Тоді існуючі мільярди гривень виплатили неіснуючим коровам.

Тому що в деяких селах позаписували всім усе. Голова сільради вніс до переліку на допомогу всю свою сім’ю, потім сусідів і так далі. Якщо у нас немає нормальної системи статистики і обліку того, скільки обробляється землі, то уявіть собі, які будуть спекуляції на цих господарствах».