Якось, після незначної застуди, причепився до мене нежить. За рекомендацією лікаря капав у ніс різні аптечні засоби, а користі жодної. Сусідка порадила піти до народної цілительки, мовляв, я теж мучилася, доки до неї не звернулася. І дала адресу.
Взагалі я не вірив ні знахарям, ні народним цілителям, вважав їх шахраями, але все-таки вирішив спробувати.
Приходжу до «лікарки» — така собі бадьора бабця з гострим поглядом. Щойно я привітався, вона одразу видала діагноз:
— Нежить дуже запущений!
— Так, — підтверджую, — допоможете? — і простягаю сотенну купюру.
Бабця, як фокусник, сховала купюру в складки кофти і втішила:
— Допоможу, синку, допоможу. Є засіб...
— Трава чи мумійо? — припускаю.
— Ні, що ти! Тут інше потрібно. Знайди чорну кішку з білою міткою на чолі, зріж у неї з хвоста шерсть, підпали й подихай цим димом. Враз твій нежить зникне!
Спосіб нібито простий. Але де взяти таку кішку? У дворі їх повно, але всі сірі, руді, білі... Днів зо три я шукав кота потрібної масті. І таки знайшов. Схопив — і додому. Аж тут наздоганяє мене здоровань і кричить:
— Віддай мою Мурку, злодюго!
Забрав у мене кішку і так мені дав по носу, що я тиждень себе в дзеркалі не впізнавав. А коли травма зажила, нежитю наче й не було!
От і не вір після цього в народну медицину..
.
Мефодій МАРТИНОВ.
Донецька область.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
