Сьогодні «Голос України» — відкритий і чесний співрозмовник допитливого читача. Газета змінюється й змінює нас.
Публікації про мою багатостраждальну Луганщину шукаю першими. Зі щемом у серці читала про зустріч луганчанок, які живуть по різні боки лінії розмежування. Як нашим «там»? З розповіді журналістів зрозуміло — за всієї замкнутості гостей «звідти» сумують вони за мирною Батьківщиною. Зізнаються, коли продавець каже їм про товар: «Це українське», — ніби знак якості ставить. І сіль українська краща, і свічки яскравіші.
З повідомлення в газеті дізналася: бельгійці думають про будівництво в Лисичанську содового заводу. Чудово! Тим паче що вони в нас уже побудували такий завод — у позаминулому столітті. 1892 року він дав першу продукцію. А п’ять років тому загибель 120-літнього дідуся-заводу оплакували тисячі лисичан.
Від душі вітаю газетярів з Днем журналіста. Знаю, нелегкий ваш хліб — сама майже піввіку віддала місцевим ЗМІ. Знайте — ми вас любимо, читаємо, цитуємо, чекаємо!
Тетяна СИЛЬВАНОВИЧ, ветеран праці з 49-річним стажем.
Лисичанськ
Луганської області.
