Для чого розширили посівні площі під буряками, якщо на складах лежить «старий» солодкий пісок
Перевиробництво солодких кристалів прогнозують цього року на «цукровому Донбасі». Така назва неспроста закріпилася за Вінницькою областю. Більше цукру, ніж тут, не виробляють у жодному іншому регіоні держави. Посівні площі під солодкими коренями цьогоріч збільшили на понад дві тисячі гектарів. Тим часом на складах залишається нереалізованою продукція попередніх років. Дві точки зору «викристалізувалися» під час з’ясування ситуації: для виробників цукор на складах — це економічні втрати; для споживачів надлишок продукції — стримування ціни. Чи можливо збалансувати інтереси сторін?
Планували менше — посіяли більше
Не планували нинішнього року на полях області розширювати посівний клин під цукристими. Навпаки. Прогнозні дані, які щороку надають цукрозаводи, а також сільгосппідприємства та фермери, свідчили, що таких площ буде менше, ніж 2015-го. Про це розповів керівник департаменту агропромислового розвитку Вінницької облдержадміністрації Микола Неїлик. «Мали посіяти на три тисячі гектарів менше, — каже чиновник. — Насправді посіяли більше. Загальна кількість «солодких» полів становить нині 53 тисячі гектарів. Урожай з них перероблятимуть на шести цукроварнях області». Співрозмовник уточнив, що у запасі у заводів є ще понад шість тисяч гектарів посіяних буряків. Йдеться про угоди вінницьких цукрозаводів на постачання сировини з сусідніх областей. Сюди везуть корені на переробку з деяких районів Хмельниччини, Київщини, Житомирщини, Черкащини, Кіровоградщини.
Навіщо збільшувати площі, якщо на складах лежить «старий» цукор? Чим пояснюють факт зміни ситуації з посівами: планували менше — посіяли більше? Відповіді на поставлені запитання відрізняються інколи діаметрально протилежно. Микола Неїлик так пояснив ситуацію: «Буряки — культура хоч і затратна, в гектар треба вкласти 30—35 тисяч гривень, але на цукор завжди є попит. На мою думку, цукровики проаналізували загальну ситуацію в державі з вирощуванням буряків. За моєю інформацією, їх посіяли тільки у 12 областях. Це один аргумент на користь збільшення площ. По-друге, власники усіх шести заводів ведуть пошуки ринків збуту за межами держави. Знаю, що налагоджено контакти з Азербайджаном, Білоруссю, Молдовою. Можливо, поставлятимуть цукор у Китай. Ми могли б конкурувати і на європейському ринку. Чому так стверджую? Бо продукція наших цукрозаводів має високу якість. Це відзначають ті споживачі, які закуповували її. Торік у межах виділеної квоти продали незначну кількість споживачам об’єднаної Європи. На всю державу — 20 тисяч тонн, які дозволили реалізувати на пільгових умовах на ринках ЄС, — це крапля в морі».
Перший заступник голови Вінницької облдержадміністрації Андрій Гижко під час прес-конференції для журналістів зазначив, що вирощування цукристих — прибуткова справа. «Незважаючи на великі затрати, ця культура є рентабельною, — каже Андрій Гижко. — Відповідно, і виробництво цукру дає прибуток. Навіть нинішня ціна 14 гривень за кілограм солодких кристалів рентабельна. Інша справа — маркетинг. Кожен хоче отримати не просто більше, а мати максимальний прибуток». За прогнозами посадовця, вартість цукру з нового врожаю може залишитися на рівні нинішнього року. Це станеться за умови, якщо не подорожчає газ.
Утім, власники цукроварень не у всьому одностайні з висновками чиновників. Особливо у питаннях прибутковості цукрової галузі.
Бізнес-інтереси шукають на зарубіжних ринках
Спілкуватися з керівниками цукроварень або фахівцями стало проблематично. Зсилаючись на комерційну таємницю, вони відмовляються коментувати ситуацію на своїх підприємствах. При цьому щоразу радять звертатися до перших осіб. Щоправда, дехто готовий говорити на умовах анонімності.
— Якщо ми працюємо з прибутками, то чому на заводах мінусові економічні показники, — запитує один з таких співрозмовників. — Майже всі підприємства потрібно модернізувати. Технології — високозатратні. Це тягне вгору собівартість продукції. На вдосконалення виробничого процесу треба не десятки, а сотні мільйонів гривень.
— Для чого розширили посіви? — перепитує співрозмовник. — З надією на те, що ситуація зміниться і заводи отримають можливість реалізувати продукцію за вигідною для себе ціною. Не на внутрішньому ринку! Ми ж реалісти. За нинішніх економічних умов сподіватися, що споживачі у нашій країні платитимуть більше — це утопія. Наші погляди звернено на зарубіжні ринки. Там нині шукають свої бізнес-інтереси вітчизняні цукровари.
Не треба боятися високих результатів
— Регуляторний вплив держави на ринку цукру може збалансувати інтереси виробників цукру і споживачів, — переконаний Микола Неїлик. — Це визнають і фахівці галузі, і науковці, і виробники продукції, а також ті, хто вирощує сировину. Про це говорять багато років. Однак ситуація не змінюється. Були спроби закуповувати цукор державою, який потім пропонували на ринку в часи значних цінових коливань. Однак це не стало системою.
— Ефективнішою має бути система стимулювання вирощування буряків, — уточнює Микола Неїлик. — Дайте можливість господарникам отримати кредити під невисокі відсотки — і вже через короткий час вони істотно поліпшать не тільки свої економічні показники, а й загалом ситуацію на ринку цукру.
Співрозмовник погоджується з прогнозом щодо можливого перевиробництва солодкого піску за підсумками виробничого сезону-2016. «Цукор їсти не просить, — каже він. — Це продукція, що не потребує негайної реалізації. Тому заповнені склади не так вже й погано. До того ж це тільки прогноз. Його можуть, не зурочити б, нівелювати погодні умови. Тому краще мати перехідні запаси власного виробництва, ніж потім завозити заморський сирець. Довго не вдавалося позбутися від сирцевої напасті. Дотепер гірчить від неї. Не всім, звичайно. Я про цукроварів. Щоб знову не наступити на ті само граблі, не треба боятися високих результатів роботи вітчизняних цукровиків. Треба пишатися ними. Подбати, як правильно розпорядитися досягнутими результатами».
Вінницька область.
Дослівно
Директор департаменту агропромислового розвитку Вінницької ОДА Микола Неїлик:
«Краще мати перехідні запаси власного виробництва, ніж завозити заморський сирець».
Довідково
Протягом 2012—2015 років на Вінниччині зварили майже півтора мільйона тонн цукру. Найкращий результат зафіксовано 2014-го — 431 тисяча тонн. Менш як триста тисяч тонн (297 тис. т) було тільки 2013-го.
Протягом зазначеного періоду оптова ціна тонни солодких кристалів зросла удвічі — з 6,5 тисячі гривень до майже 14 тисяч. Щоправда, восени 2014-го спостерігався ціновий обвал — тоді за два місяці (вересень-жовтень) оптовики збили ціну на дві тисячі гривень (з 9300 до 7300—7500 грн./т). Скільки нині є перехідних запасів солодкого піску, на підприємствах відмовляються сказати. Але не приховують, що запаси значні.
За останні двадцять років посівні площі під цукровими буряками скоротилися майже вп’ятеро.
Джерело: Держстат, оперативні дані Мінагрополітики.
