З нагоди 75-річчя початку Великої Вітчизняної війни в містечку Устилуг Володимир-Волинського району відбулися жалобні заходи. Їх ініціатором стала районна організація ветеранів України та прикордонники Львівського прикордонного загону, зокрема відділу прикордонної служби "Пархоменкове". Захід відбувся біля пам'ятного знака, встановленого на місці колишньої 4-ї застави та розстрілу фашистами її бійців на чолі з їхнім замполітом А. Левінцовим.
На знімках:
Пам'ятник героям-прикордонникам в Устилузі.
На мітингу виступає
заступник начальника
Західного регіонального управління Державної прикордонної служби полковник
Костянтин БЕЗПАЛЬКО,
ліворуч від нього
заступник голови Володимир-Волинської
міськрайонної організації ветеранів України
Микола СЕЛЕЦЬКИЙ,
праворуч -- голова обласної організації ветеранів України
генерал-майор у відставці
Олександр БУЛАВІН.
Виступає хор ветеранів "Пам'ять"
з міста Володимира-Волинського.
Устилуг -- одне з найменших містечок України, яке розташоване на кордоні з Польщею. Вже 22 червня 1941 року воно зазнало усіх жахіть війни. В перші її хвили фашисти відкрили по Устилугу ураганний артилерійський вогонь. Висушені гарячим сонцем здебільшого дерев'яні будиночки палали, як свічки.
Гарнізон містечка складався із штабу 1-ї комендатури 90-го Володимир-Волинського прикордонного загону, резервної і 4-ї прикордонних застав -- усього до 150 чоловік. На озброєння мали чотири станкові і вісім ручних кулеметів, гранати, гвинтівки. Підрозділами 1-ї комендатури командував майор М. Неплюєв, начальником 4-ї застави, розташованої в районі теперішнього митного переходу "Устилуг", був старший лейтенант О. Чумовицький. Сили були нерівними. Адже ворог переважав захисників Устилуга і технікою, і живою силою.
Після потужного артобстрілу фашисти кинулися на дерев'яний міст через Західний Буг. Коли вони досягли його середини, прикордонники відкрили вогонь. Залишивши на мосту майже 70 убитих і поранених, ворог був змушений відступити. Після цієї невдачі гітлерівці кинули на міст 15 танків, а за ними -- піхоту. Прикордонники пропустили танки, а по піхоті відкрили вогонь. Танки одразу ж рушили вбік Володимира-Волинського, безперервно стріляючи з гармат і кулеметів. Їх вогнем були убиті майор М. Неплюєв, його заступник старший політрук В. Тесля та ще багато офіцерів і бійців.
Тим часом гітлерівці через наведений в південній частині Устилуга міст зуміли переправити чимало війська і зайти в тил прикордонникам. Невеличкій їх групі важко було стримувати ворожу навалу, до того ж закінчувалися патрони. Враховуючи ситуацію, що склалася, старший лейтенант О. Чумовицький наказав відступити і приєднатися до групи, яка вела бій в районі комендатури. Лише тоді гітлерівці зуміли прорватися через міст. В боях за Устилуг прикордонники виявили небачений героїзм. Але стримувати ворога ставало щораз важче. Оцінивши ситуацію, О. Чумовицький віддає наказ відступати на схід, а сам з невеликою групою бійців залишається прикривати їх відступ. Неподалік села П'ятидні група знищила фашистських парашутистів, переодягнутих у форму радянських воїнів. У цьому бою смертю героя загинув О. Чумовицький.
П'ять днів трималися в оточенні бійці під командуванням молодшого лейтенанта А. Левінцова. І лише завдяки підступним діям ворога, які підіслали перевдягнутого в форму червоноармійця бійця, котрий нібито передав наказ про відступ, прикордонники після довгих вагань залишили позиції. Їх захопили фашисти і всіх розстріляли. На місці героїчної загибелі цієї групи прикордонників, поруч з митним переходом "Устилуг", встановлено пам'ятник.
Мужньо обороняли місто і гарнізони ДОТів 2-го Володимир-Волинського укріпрайону.
Про всі ці героїчні справи захисників Устилуга пригадалося 22 червня 2016 року біля обеліска на честь героїв-прикордонників. Вічна їм пам'ять і наша шана!
Максим СОЛОНЕНКО.
Фото автора.
Волинська область.
