Як зробити, щоб традиційні ряжанка, кефір, сметана не стали екзотикою на полицях магазинів.
Сьогодні має відбутися засідання Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин. У порядку денному — питання «Про проект закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», внесений Кабінетом Міністрів. Що пропонує цей документ для АПК? Яким галузям світить державна допомога? Чи з’явиться в остаточній редакції стаття щодо пільгового оподаткування молочного тваринництва, на чому наголошують нині чимало народних обранців? Ці та багато інших питань розглядали народні депутати під час нещодавнього виїзного засідання парламентського аграрного комітету в мальовничому Хмільнику, що на Вінниччині. Щоб «впритул» ознайомитися з проблемами, народних обранців запросили на екскурсію (на знімках) по виробничих потужностях ТОВ «Хмільницький завод сухого знежиреного молока «Молочний візит».
Підприємство стикається з такими само труднощами, що і багато інших. Головне питання — складна ситуація з сирим молоком, сировини бракує, немає стабільного ринку.
— Ми виробляємо твердий сир, масло, сухе молоко, суху сироватку, — розповідає директор заводу Микола Сосновський. — Продукуємо, як і всі, сирні продукти, що містять рослинні жири. Ринок збуту для підприємства — здебільшого Україна. Лише незначну кількість вдається відправити за кордон. Два-три місяці було сирого молока вдосталь, тепер один в одного перекуповуємо. За сировину з ферми платимо щонайменше 7 гривень за літр, за те, що надоює від своїх корів населення, — 4—4,5 грн. Хочемо працювати напряму зі здавачами молока, без посередників. Якщо їх прибрати, цінова політика хоч трохи покращиться і для нас, і для селян. Звісно, можна за надоєне платити і 15 гривень, але хто купуватиме готову продукцію. Передусім треба, щоб був соціальний захист, щоб у людей з’явилися гроші. Якщо, приміром, літр сирого молока стає нам у 10 гривень, то кілограм масла буде 200 грн. Хто його купуватиме?! Наші здавачі молока доріг жодного разу не перекривали. Ми, навпаки, підняли ціну. Певне, найвищу платимо населенню в Україні.
— За рахунок чого? — питаю.
— Бо намагаємося виключити при закупівлі посередника. До двох гривень за літр бере тільки за те, що проїхав селами і молоко зібрав. А той, хто тримає корову, заробляє не набагато більше, ніж посередник. Я сам з села, зі Жмеринського району — народився у Слободі-Межирівській, до батьків приїжджаю, бачу хати зарослі — одну, другу, третю... Мало хто тепер залишається в селі, то й корів немає. Треба займатися виробництвом молока — створювати ферми, робити кооперативи, як у Польщі, підтягувати якість сирого молока за бактеріальним забрудненням до стандартів, яких вимагає ринок. Тоді і ціна не буде влітку низька, а восени-взимку — вдвічі-втричі вища.
— Ви підтримуєте вимоги об’єднаної Європи, щоб молоко з селянських подвір’їв взагалі не потрапляло на промислову переробку, не використовувалося для виробництва харчових продуктів?
— Розумієте, це здоров’я кожного з нас. Якщо молоко доїтимуть й одразу охолоджуватимуть — це і для підприємства краще, і для споживача безпечніше. А нині збирається по дворах будь-яке, кисле-некисле (з кислого роблять «солодке», тому і масла з нього доброго не зробиш) і воно здається на підприємство. Далі виготовляється продукт, ми з вами вживаємо, отримуємо виразку шлунка чи ще щось. Щоб цього уникнути, у нас є менеджер з заготівлі, на приймальних пунктах контролюють якість молока, виїжджає заводська лабораторія періодично, де є проблеми з якістю. За два-три роки домоглися нормальної якості, тож виходить добра продукція.
Багато хто сире молоко не здає нам, бо у нас не проходить ні фальсифікація, ні кисляк, приймаємо молоко, яке відповідає вимогам. Належну ціну платимо.
— Від виїзного засідання парламентського аграрного комітету чого очікуєте? Чи буде користь для вашого підприємства?
— Очікуємо стабільності. Якусь крапку, може, поставлять з жирами немолочними...
— Якщо ухвалять закон про молоковмісні продукти (тобто такі, в яких до 50 відсотків молочного жиру може бути замінено немолочним), чи не станеться так, що заводи перейдуть на виробництво сирних продуктів, бо економічно це дуже вигідно, а ми як споживачі не матимемо можливості придбати якісні сир чи масло? Як зробити, щоб традиційні молочні продукти не стали екзотикою в Україні?
— Споживачі, які вважають, що їдять твердий сир, мають розуміти, що й нині 50—70% — то сирний продукт.
— Для сирного продукту яку сировину використовуєте?
— Беремо якісний замінник молочного жиру і знежирене молоко.
— В Україні замінники молочного жиру кілька підприємств випускають?
— Так, є якісні, є неякісні, є дешеві, є дорожчі. Ми беремо якісний очищений продукт.
— А ви цікавитеся, з чого його роблять?
— Нам надають рецептуру. Пальмова олія (якісна) — це один з добрих жирів, який випускається в Україні...
— Хочу повернутися до закупівельної ціни на сире молоко. Сьогодні, якщо берете на фермі, платите 7 гривень за літр. А до нового року скільки буде?
— Не можу прогнозувати. Для населення майже 5 гривень, а сільгоспвиробникам платитимемо 7—8, до 9 грн. за літр. Зростає вартість енергоносіїв і тягне за собою усе інше. На збиток ніхто не працюватиме. Та й скасування пільгового режиму сплати ПДВ для молочного скотарства, думаю, зачепить усіх. Молоко підніметься в ціні. Щодня коригуємо собівартість своєї продукції. Ціна газу, електроенергії... Прорахувати на перспективу дуже важко, ми живемо одним днем.
Спілкувалася Галина КВІТКА.
Фото Валерія ДРУЖЕНКА.
Про те, як народні обранці збираються законодавчо розв’язувати молочні проблеми, читайте у наступних номерах газети.
