Вона захищає
15 вересня опубліковано статтю «Тотальний наступ адвокатури». У цій статті автор, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» висловлює стурбованість тим, що представництво громадян і юридичних осіб у судах здійснюватиметься винятково адвокатами, внаслідок чого для більшості громадян такий вид правової допомоги може виявитися недоступним через високу вартість послуг адвоката. Будучи індивідуально практикуючим адвокатом із 23 листопада 1993 року, не раз обираючись до складу дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області з 2003 року й понині, автор цих рядків гадає, що положення статті певною мірою дискусійні, й викладає іншу думку з обговорюваних питань.
Передбачивши в Перехідних положеннях закону поетапне здійснення адвокатами представництва в судах (у Верховному Суді і судах касаційної інстанції з 1.01.2017 р.; в апеляційних — з 1.01.2018 р., у судах першої інстанції з 1.01.2019 р., представництво інтересів органів державної влади і місцевого самоврядування з 1.01.2020 р.) законодавець тим самим надав можливість приватнопрактикуючим юристам не тільки завершити розпочаті з їхньою участю справи, а й визначитися в подальшому виборі професійного шляху. Якщо ж більшість приватнопрактикуючих юристів справді є «практиками і знають певні сфери набагато краще деяких адвокатів», то за наявності такого практичного досвіду і знань їм не становитиме великих труднощів здати кваліфікаційні іспити у кваліфікаційній палаті кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відповідного регіону, пройти шестимісячне стажування під керівництвом індивідуально практикуючого адвоката або в адвокатському об’єднанні із числа визначених рішенням Ради адвокатів відповідного регіону, після успішного закінчення якої прийняти присягу адвоката України перед Радою адвокатів відповідного регіону й отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Із змісту Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року у справі №13-рп/2000, більше відомому як рішення у справі громадянина Солдатова, на яке посилається автор статті, вбачається таке. Розтлумачуючи положення частини 1 статті 59 Конституції України про те, що «кожен вільний у виборі захисника своїх прав», Конституційний Суд дійшов висновку про те, що «це варто розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного під час захисту від обвинувачення й особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, з метою надання правової допомоги обирати захисником своїх прав особу, що є фахівцем в області права, що за законом має право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи». Ухвалюючи це Рішення, Конституційний Суд звернув увагу на те, що надавати правову допомогу у кримінальних справах і у справах про адміністративні правопорушення може не будь-який приватнопрактикуючий юрист, а тільки той фахівець в області права, котрий може це робити лише на підставі спеціального закону. Слід зазначити, що відсутність спеціального закону аж ніяк не перешкодила воістину тотальному наступу в період із кінця 2000-го і по 2004 рік на органи досудового слідства й у суди України приватнопрактикуючих юристів з метою захисту підозрюваних, обвинувачуваних, підсудних у кримінальних справах і правопорушників у справах про адміністративні правопорушення. Характерно, що в складі так званих новоявлених захисників нерідко виявлялися особи з підробленими дипломами про вищу юридичну освіту й раніше засуджені, «правозахисна діяльність» яких була, швидше, фікцією, ніж захистом. Вживаючи у зв’язку із ситуацією, що склалася, необхідні заходи реагування, Верховний Суд України 24 жовтня 2003 року ухвалив постанову Пленуму №8 «Про застосування законодавства, що забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», в якому зазначив таке. «Під час вирішення питання про наявність у фахівців в області права повноважень на здійснення захисту у кримінальній справі варто також з’ясовувати, яким саме законом їм дано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисників. Визнати правильною практику тих судів, які за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців для здійснення захисту у кримінальних справах».
Крім цього, з 1 січня 2013 року діє Закон України «Про безоплатну правову допомогу», яким передбачено надання адвокатами за рахунок коштів державного бюджету через регіональні центри безоплатної вторинної правової допомоги особам у справах про адміністративні правопорушення, у кримінальних справах, стосовно яких застосовувалися адміністративна затримка, адміністративний арешт, затриманим у порядку кримінального процесуального законодавства, особам, щодо яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також особам у адміністративних та цивільних справах.
Що ж стосується надання адвокатами правової допомоги у вигляді представництва в судах органів державної влади й місцевого самоврядування, то, виходячи із практичного досвіду індивідуальної адвокатської діяльності, автор цих рядків гадає, що такий вид правової допомоги цілком може надаватися адвокатами на основі договорів, що укладаються, за рахунок коштів державного бюджету за централізовано встановленими державою тарифам аналогічно тарифам, які існують у системі безоплатної вторинної правової допомоги.
ДО РЕЧІ
Розцінки на послуги адвокатів, розміщені на їхніх сайтах:
консультація — 200 гривень;
досудовий аналіз справи (правовий аналіз, складання позову або відзиву, одне судове засідання) — від 200 гривень/1 година;
підготовка позовної заяви — 500—3000 гривень;
представництво інтересів клієнта в суді у цивільних справах, включаючи підготовку позову та інших документів, — 4000—5000 гривень, а у справах майнового характеру додатково може бути ще 3—10 відсотків від суми позову.
ТИМ ЧАСОМ
За ініціативи Незалежної асоціації банків України пропонується визначити розмір позовних вимог, за яких спір може бути визначений малозначним (за позовами юридичних осіб грошова вимога в яких не перевищує 1000 мінімальних заробітних плат (на сьогодні мінімальна зарплата становить 1450 гривень).
У Верховній Раді вже зареєстровано законопроект №5221, який передбачає визначити малозначним спором будь-який немайновий спір, а також майновий, якщо ціна позову не перевищує мільйона гривень.
ДУМКА ЕКСПЕРТА
Євген ЗАХАРОВ, правозахисник:
— Уведення монополії адвокатів — це мінус, і ми наголошували на цьому ще до прийняття закону. Це є істотним звуженням доступу громадян до правосуддя, оскільки Конституція встановлює пільгу для корпорації адвокатів на представництво не лише у кримінальних, а й у цивільних та адміністративних справах. У результаті адвокати зможуть збільшити суми своїх гонорарів, а люди не зможуть їх оплачувати. Цілком можна було залишити право представлення інтересів за спеціалістами з юридичною освітою, які, до речі, успішно здійснюють представлення інтересів громадян та їхній захист. Є багато фахівців у різних галузях права, які не мають ліцензії адвоката, а от ліцензія адвоката не завжди дає гарантію якості послуг. Загалом у цьому нововведенні я не бачу нічого позитивного.
Андрій ЧЕБАНЕНКО, адвокат.
Одеса.
