Аграрії вкотре встановлюють рекорди, які не ведуть до їх збагачення
З початку року сім місяців поспіль сільськогосподарському сектору виробництва Хмельниччини особливо не було чим похвалитись. Порівняно із минулорічними даними з місяця в місяць спостерігалось відставання.
Причому в сільгосппідприємствах особливо помітне — цифри коливались у межах вісімдесяти відсотків до торішніх. Статистика трохи «вирівнювала» ситуацію завдяки показникам господарств населення. Там, на диво, показники практично весь час перевищували стовідсоткову планку. Та все одно це мало впливало на загальний вал виробленого і вирощеного.
І тільки осінні жнива суттєво змінили ситуацію. За даними обласного управління статистики, за дев’ять місяців темп зростання аграрного виробництва сягнув майже 110 відсотків. Чиновники тепер мають про що звітувати. Але кого ще втішили такі результати?
Голова Хмельницької ОДА Олександр Корнійчук з гордістю називає цифри: темпи приросту обсягу продукції рослинництва у господарствах населення перевищили 34 відсотки, в агроформуваннях — 26. До того ж останні порівняно з січнем—вереснем минулого року забезпечили зростання майже на 15 відсотків. У результаті область посяде друге місце серед регіонів країни за темпами валового виробництва.
Таким результатам не можна не потішитись. Вони є свідченням того, що всі, хто трудиться на землі, справді добре попрацювали. На початок жовтня в області було скошено та обмолочено зернові на 418 тисячах гектарів.
При цьому зерна зібрано 2,2 мільйона тонн, що на 16 відсотків більше, ніж на початок торішнього жовтня. А вал соняшнику зріс аж у чотири рази — до 255 тисяч тонн. Практично всі культури дали «плюсовий» результат.
Виняток — хіба що ріпак, валовий збір якого впав до торішнього на 43 відсотки. Але цьому є своє пояснення: його і сіяли значно менше, і врожайність була не надто високою. Та навіть при таких цифрах говорити про збитковість як цієї, так й інших культур не доводиться.
Кожен район має чим похвалитись...
Свою достойну частку в загальний врожай вніс і Дунаєвецький район. У цьому сезоні тут було засіяно загалом 69 тисяч гектарів. Урожай ранніх зернових становив 109 тисяч тонн, а середня врожайність сягнула майже 54 ц/га. Не підвели і пізні культури. Із 23 тисяч гектарів намолочено 92 тисячі тонн. Щоправда, на п’яти тисячах гектарів ще залишилась кукурудза. Але орендарі не вбачають у цьому жодних проблем — все вирощене буде зібране, ніхто, інвестувавши в урожай чималі кошти, не допустить втрат.
Бо хай би там хто і що казав про труднощі ведення аграрного бізнесу, він залишається рентабельною справою, такою, що приносить хороші й стабільні прибутки. Щоправда, цифри того, хто скільки заробив, великі інвестори, котрі становлять основну частку сільгоспвиробників в області, не поспішають розголошувати. Проте їх запеклі війни практично за кожен орендований гектар свідчать про пряму зацікавленість у розширенні угідь.
А от який зиск мають ті, хто в прямому розумінні слова наробився у полі? Повернімося до Дунаєвецького району. Попри гарні результати зібраного врожаю середня заробітна плата в аграрному секторі тут — менш як 2,6 тисячі гривень на місяць. Якщо порівнювати із середньою по області, відставання майже на третину, а по країні — практично вдвічі менша.
Тож цілком логічно виникає запитання: заради чого тяжко трудились тисячі селян? Для кого вирощували рекордні врожаї? Хто скористався отриманими від них прибутками?
...Але тільки не заробітками
Для Білогірського району сільськогосподарське виробництво становить основну частку його економіки. Як розповів голова РДА Роман Муляр, протягом дев’яти місяців галузь виробила продукції на 215 мільйонів гривень, перевищивши торішні показники на 6,5 мільйона гривень. І якщо в тваринництві було зафіксоване невелике відставання, то в рослинництві змогли обігнати торішні показники. Зернових тут намолотили 78 тисяч тонн, і це на дев’ять тисяч тонн більше, ніж минулоріч. Для невеликого району це справді непогані результати.
Але знову все повторюється: при зростаючих темпах виробництва ані район, ані його люди не стали заможнішими. Навпаки, чиновники визнають: обсяги реалізованої місцевими підприємствами продукції зменшились майже на третину. А оскільки виробляли менше, то й прибутки, надходження до місцевого бюджету і заробітки впали. Який тут зв’язок із сільським господарством? А такий, що левова частка цього виробництва припадала на місцевий молокопереробний завод. На нього працювали не тільки тисячі селян із навколишніх населених пунктів, а й агроформування, що почали активно розвивати молочне скотарство.
Але завод заборгував своїм постачальникам сировини майже на 6,5 мільйона гривень. Борги тягнулись давно, але з початком осені підприємство практично припинило розрахунки з аграріями. Не витерпівши такої наруги, люди оголосили про безстроковий бойкот заводу. Пару тижнів поспіль під прохідною тривали акції протесту, мітингувальники блокували дорогу молоковозам, вимагали грошей не так для себе, як для тих агроформувань, на яких вони працюють.
Серед інших свої більш як два мільйони гривень не отримало молочнотоварне господарство з села Бережинці, що у сусідньому Теофіпольському районі. Звідти на завод щодня возили до чотирьох тонн молока. Планували розширити ферму, докупити корів, відремонтувати приміщення. Але поки що нічого цього немає: завод не віддав гроші — і всі плани рухнули.
Кому — пару тисяч, а кому — мільйонні статки
Зрозуміло, що це завдає серйозних збитків власникам ферми. Але страждають і люди, котрі на ній працювали. Для них це єдине місце працевлаштування, а зарплата — здебільшого єдине джерело доходу для родин.
Як пояснюють власники заводу, підприємство наблизилось до стану банкрутства через те, що скоротились ринки реалізації продукції, зокрема, російські. Але чи насправді це так, сказати важко. Бо інші доволі потужні молокозаводи продовжують успішно працювати на території області.
Загалом для простих трударів залишається великою загадкою те, як з землі хтось заробляє по пару тисяч гривень у місяць, а хтось — мільйонні статки. Чому при ударних цифрах і позитивних темпах розвитку галузі раптом з’являються підприємства-банкрути. Для чийого добробуту врешті-решт усі ці рекордні врожаї і здобутки? Адже вони не принесли багатства ні безпосереднім власникам землі, ні тим, хто на ній працював. Зрештою, вони не вплинули на життя середньостатистичного українського споживача, як варто було б очікувати. Адже багаті комори мали би посприяти падінню цін на продукти харчування. Але цього немає. Сезонні знижки надто скромні на тлі загального подорожчання.
То кого мають тішити ті тисячі й мільйони тонн усього вирощеного і зібраного? На кого працюють наші родючі чорноземи?
ТИМ ЧАСОМ
Кукурудзу і соняшник підмочило
Але висока врожайність і великі площі компенсують втрати
Збирання пізніх культур на полях Хмельниччини дещо зупинили дощі останньої декади жовтня. Проте особливих проблем у цьому аграрії не вбачають. Чи не найбільші площі було відведено під кукурудзу — 154 тисячі гектарів. Урожай більш як із 97 тисяч гектарів уже зібрали. Якщо порівняти з минулорічними темпами робіт, то вони практично такі самі. І оскільки практика, коли качани залишались зимувати на полях, відійшла в минуле, орендарі налаштовані за кілька наступних тижнів зібрати все. Урожай порадував — у середньому по області гектар дає по 70 центнерів, і це на десять центнерів більше, ніж торік. Щоправда, такі довгоочікувані дощі додали проблем, адже зерно доведеться досушувати додатково, а це — зайві витрати. Тож чимало господарів поспішає якомога швидше продати зібране. Частково саме з цією причиною експерти пов’язують те, що ціни на кукурудзу не надто високі — коливаються в межах чотирьох тисяч гривень за тонну.
Найвірогідніше, у найближчі місяці вона продовжуватиме падати. І лише з нового року, коли запаси вирощеного значно скоротяться, прогнозується ймовірне подорожчання. З огляду на все це, може статись так, що саме той, хто пізніше від усіх скосить і змолотить, матиме найбільший зиск.
Цього не скажеш про соняшник, який переробляють на вітчизняних олійнях. Його популярність в області за останні роки помітно зросла. Ще два роки тому під нього відводили не більш як 40 тисяч гектарів. Торік площі зросли до 70 тисяч, а тепер сягнули 113 тисяч гектарів. Понад 93 відсотки засіяного вже обмолочено. Загалом на полях у різних районах області залишилось не більш як п’ять—шість тисяч гектарів. Але є велика вірогідність того, що дозбирати на них врожай не вдасться, бо через велику кількість опадів соняшник починає псуватись, чорніти і гнити. Такі втрати не зовсім приємні, але їх з успіхом компенсувала доволі висока врожайність, яка сягнула 29 центнерів з гектара, тоді як минулоріч збирали по 26 центнерів з гектара.
В області прогнозують, що наступної весни площі під цю культуру ще збільшать. Цьому сприяє насамперед висока ціна на соняшник і попит з боку переробників.
Очевидно, не втрачатиме своїх позицій і соя. Вона дала по 22 центнери з гектара, і це на 4—5 центнерів більше від минулорічних показників. Хоча агротехніка пізніх сортів передбачає їх обмолот до кінця листопада, проте вже до початку третьої декади жовтня збирання завершилось майже на 95 відсотках площ.
Дощі дещо зупинили копання буряків. Наразі із 37 тисяч гектарів солодкі корені викопали більш як на 20 тисячах. Хоча їх урожайність не назвеш рекордною, проте показник цукристості сягнув доволі високих позначок. Уже кілька років поспіль навіть до базової у 16 відсотків вдавалось дотягувати далеко не всім, але тепер показник сягнув 17,7 відсотка. Тож усі п’ять цукрозаводів, що працюють нинішнього сезону, на кількість і якість сировини не скаржаться. На них уже переробили понад півмільйона тонн сировини і виробили більш як 72 тисячі тонн цукру.
Попри невеликі паузи в роботі через погодні умови в області сподіваються, що остаточне завершення жнив вже не за горами. Їх результатами у переважній більшості господарств задоволені.
Хмельницька область.
У масштабах країни кукурудзу зібрано з 2,5 млн. га (60%) — намолочено понад 14,7 млн. тонн за середньої врожайності майже 60 ц/га.
Фото Галини КВІТКИ.
