Проблема водопостачання двох територій Луганщини — тимчасово окупованої та підконтрольної українській владі — з’явилася ще в перший рік воєнного конфлікту на Донбасі. Незважаючи на спроби виправити ситуацію, вона тільки посилюється.
«Тільки борг і ніякої політики!»
— Жодної політичної складової тут немає, — переконують в облдержадміністрації. — Дії української сторони викликані тільки економічними мотивами. Будуть гроші — буде вода!
Ситуація виникла не на голому місці, а загострилася після того, як українська сторона припинила подачу води на територію «ЛНР» із Петровського водозабору та скоротила обсяги постачання із Західної фільтрувальної станції-1. Підстави для цього були доволі серйозні. Справа в тому, що понад 90% води, що добувається, комунальне підприємство «Попаснянський районний водоканал» поставляє на непідконтрольну територію області, проте жодної оплати за свою послугу з боку фейкової республіки не отримує. Внаслідок таких відносин попаснянські водники не тільки стали великими боржниками перед ЛЕО, а й опинилися в тяжкому фінансовому становищі, оскільки не мають можливості закуповувати витратні матеріали, вчасно та у повному обсязі одержувати заробітну плату.
Проблема водопостачання та боргів уже неодноразово обговорювалася на зустрічах Тристоронньої контактної групи у Мінську. Для проведення розрахунків за поставлену на непідконтрольну українській владі територію воду було створено ТОВ «Джерело нового життя». Ще в серпні поточного року підприємство уклало договір із КП «Попаснянський районний водоканал» на послугу з водопостачання. Оплата мала початися з перших чисел вересня, але навіть до 1 грудня жодної гривні з боку «Джерела нового життя» на рахунок водників не було перераховано. При цьому борг водоканалу за спожиту електроенергію перед ЛЕО вже становить 124,5 млн. грн. Це велика сума боргу, тому «Луганське енергетичне об’єднання» вирішило покарати водників і 1 грудня від’єднало агрегати Петровської насосної станції другого підйому, а також Західної фільтрувальної станції-1. Постачання питної води на територію ОРЛО в напрямку Луганська й Кадієвки значно зменшилося.
Водопостачання — питання гуманітарне, і щоб не залишити населення без води, на ведення виробничої діяльності Попаснянському водоканалу з обласного бюджету було виділено 75 млн. грн. Щоправда, це мінімальний необхідний обсяг коштів, що дає змогу закуповувати паливо-мастильні матеріали та проводити ремонтні роботи. Але й ця допомога була відчутною. Допомагають також міжнародні організації, зокрема, роблять поставки рідкого хлору, реагентів та ін. Більше того, Міжнародний Комітет Червоного Хреста в жовтні-листопаді узявся оплатити витрати за спожиту водоканалом електроенергію. За два місяці ця сума становила 16 млн. грн. Мотивацією для такої допомоги став прецедент, коли енергетики у вересні від’єднали водоканал по лінії 110 кіловольтів підстанції «Ювілейна». Підприємство тоді було повністю знеструмлене. Вода не поставлялася ні на територію, підконтрольну українській владі, ні на окуповану. Десь на десять діб 80 тис. осіб залишилися без води. Процес запуску був важким. На старих комунікаціях сталося безліч поривів, і потрібні були кошти, час, щоб їх ліквідувати.
— Ми підрахували: обсяг води, який поставлявся на непідконтрольну територію із січня 2015 року, становить майже 50,5 млн. метрів кубічних, — розповідає директор департаменту ЖКГ облдержадміністрації Віталій Сурай. — З моменту створення підприємства «Джерело нового життя» ці обсяги сягають мало не 32 млн. кубометрів. Тобто з липня 2015 року по 1 грудня 2016 року водоканал дав на ту територію без оплати 82 млн. кубометрів води.
Враховуючи ситуацію, що склалася, у рамках домовленості Тристоронньої контактної групи у Мінську ще навесні поточного року були погоджені модель і принцип оплати за питну воду, яка поставляється як убік Луганська, так і убік Кадієвки. Обговорювалися й правові аспекти, і технічні. У рамках домовленості на лінії розмежування уздовж Сіверського Дінця на всіх водоводах, які живлять непідконтрольну територію, були встановлені прилади обліку для того, щоб визначати фактичну витрату води, що поставляється. Причому ці водоміри були обладнані приладами передачі віддалених даних. Одне слово, «Джерело нового життя» може само переконатися в правильності розрахунків. Проте з боку «ЛНР» було цілковите ігнорування: їх представники перестали виходити на зв’язок і відмовилися одержати електронні ключі від приладів обліку.
— Наскільки я інформований, бажання мати доступ до візуалізації обсягів води, що проходить через водоміри, у цього підприємства відсутнє. Принаймні від такого договору воно відмовилося, — розповідає Віталій Сурай. — До речі, це підприємство зареєстровано в Сєверодонецьку, але тут перебуває тільки бухгалтер, а директор і фонди — у Луганську. Так, я повинен пояснити, що в рамках договору, очікувалося, що обсяг води, який «ЛНР» споживатиме в місяць, становить 2,7 кубометра. Сьогодні обсяги зменшено — 1 млн. — 1 млн. 200 кубометрів. Така кількість води поставлялася на ту територію із серпня.
Технічно ситуація керована, але...
Два водозабори Західної фільтрувальної станції-1 Попаснянського водоканалу від самого початку були розраховані на постачання води в кількості 5 млн. кубометрів на місяць. А оскільки сьогодні поставляється тільки 1 млн. кубометрів, з’явилися зайві енергозатрати. Тому, враховуючи, скажімо так, ненормальні господарські відносини зі споживачем, водники проробляють схему в частині переозброєння ділянки ЗФС для можливої відмови від забору води із Сіверського Дінця. Словом, перейти на менш енергозатратне обладнання, яке забезпечуватиме водою території, що підконтрольні українській владі.
— Технічно ситуація, що склалася, керована, — роз’яснює Віталій Сурай. — Повністю відмовитися від передачі води на ту сторону ми не можемо. Там теж люди, і вони повинні її одержувати. Ми сьогодні говоримо про зниження енергоємності підприємства, зниження затрат. Потрібно збалансувати економіку на той випадок, якщо не знайдемо потрібного формату, і підприємство «Джерело нового життя» і надалі не платитиме за спожиту воду. До речі, оплату за цю послугу «ЛНР» бере з населення регулярно.
Хочеться наголосити ще раз: механізм оплати за воду двох сторін уже давно відпрацьований у Мінську. Із правовою формою тут усе в порядку: спеціально створене підприємство, розрахункові рахунки, є обсяги постачання, є лінії балансового розмежування, є обладнання, яке дає змогу визначати обсяг поданої води. Доступ до приладів обліку — через систему Інтернету, є віддалене зчитування даних. За період вересень-листопад із української сторони були складені й підписані акти виконаних робіт на постачання води, виставлялися рахунки, але «ЛНР» усе це ігнорує.
Як повідомив міністр закордонних справ України Павло Клімкін, Росія відмовилася платити за водопостачання окупованої Луганщини, у той час, як глави МЗС Франції та Німеччини підтримали вимогу України щодо розрахунків за спожиту воду. На останньому засіданні Тристоронньої контактної групи, що обговорювала проблему водопостачання, підгрупі з економічних питань доручено в максимально стислий термін підписати протокол, який дасть змогу розблокувати роботу Попаснянського водоканалу на території Луганської області.
Спосіб відновлення нормального водопостачання непідконтрольних територій Луганської області один — «ЛНР» повинна почати оплачувати послугу. Але, щоб виправдати відсутність води в окремих регіонах, у фейковій республіці придумали пояснення, яке, крім, як ідіотське, ніяк не назвеш. Серед місцевих жителів «ЛНР» поширилися чутки, що «українська влада дала вказівку організувати хімічне зараження води, що поставляється, для зомбування населення окупованих районів завезеними зі США хімікатами», і що, нібито, «на час запуску обладнання для зараження водопостачання припинено». Про свої багатомільйонні борги за воду керівництво «республіки» мовчить.
Тим часом
Луганське енергетичне об’єднання продовжує знеструмлювати потужності Попаснянського водоканалу. 7 грудня проведено часткове від’єднання електроенергії ще на одному об’єкті водоканалу — ЗФС-2. Таким чином, споживання електроенергії водоканалом знизилося ще більшою мірою.
ДОВІДКА
«Попаснянський районний водоканал» має низку водозаборів у заплаві Сіверського Дінця, безпосередньо артезіанські свердловини та відкритий водозабір у селищі Білогорівка. Із Сіверського Дінця вода забирається, очищається та подається по трубопроводу убік тимчасово окупованої території — Кадієвки, Брянки, Алчевська, Антрацита й Хрустального (колишнього Красного Луча). Окремо є водозабір у селі Петрівське Станично-Луганського району, звідки вода перекачується у два населені пункти, що розташовані на боці України, а інша йде убік Луганська.
Луганська область.
