Доктор економічних наук, професор, керівник відділу економіки і політики аграрних перетворень Інституту економіки та прогнозування НАН України Олена Бородіна (на знімку):
— Говоритиму про українську модель, бо як би ми «не ховали голову в пісок», все одно мусимо повернутися до цього питання. Якою повинна бути українська модель обігу земель сільськогосподарського призначення? Передусім — максимально наближеною до тієї, яка існує в цивілізованому світі.
І яка ця модель в економічно розвинених країнах? Передусім це визначення взагалі кінцевої мети: для чого ми запроваджуємо обіг земель сільськогосподарського призначення. І ця кінцева мета не лежить в площині підвищення економічної ефективності використання землі, вона лежить в площині досягнення цілей сільського розвитку.
Що це означає? Насамперед земля повинна слугувати тим, гарантувати певний дохід тим, хто працює на цій землі — фермерам, для яких земля є засобом для існування. Друге. Вона гарантує залучення молоді, щоб було кому передавати, фермерувати на сільгоспугіддях, для того щоб був подальший розвиток країни.
По-третє, гектари мають використовуватися так, щоб забезпечувати економічну основу розвитку територіальної громади, і це для неї є основним джерелом доходів і розвитку.
І — по-четверте. Земля використовується так, що зберігається біорізноманіття, родючість і гарантуються певні інші екологічні детермінанти. Отже, для того щоб сповідувати ці цінності, то треба чітко визначити не те, хто продаватиме землю, а те, хто її купуватиме. Це питання номер один у всіх країнах, і в тому числі для нас. І виходячи із європейських цінностей, які орієнтуються на досягнення цілей сільського розвитку. Слід зазначити, що таким покупцем або набувачем прав власності є тільки фізична особа — селянин-фермер, котрий працює на цій землі. Тобто землю може купувати лише людина, яка відповідає трьом основним вимогам одночасно.
Перше. Що вона живе на території сільської ради.
По-друге. Що вона працює на землі.
По-третє. Що вона має відповідний рівень кваліфікації, який підтверджений освітою або стажем роботи.
Як це здійснити? У нас економічна ситуація склалася так, що саме ця людина не має можливості на даному етапі бути повноправним учасником ринку землі. Це вирішується теж просто, була б тільки політична воля. Створюється спеціальна інституція, яка видає дешеві довгострокові кошти не тільки на придбання землі, а й на модернізацію господарства. Якщо на якомусь етапі пропозиція землі буде більшою, ніж можливість покупців її придбати, гектари викуповує територіальна громада...
Для України, на мою думку, було б найбільш ефективно консервувати цю землю, для того щоб потім віддавати її молодому поколінню, і у такий спосіб залучати на село молодь, заліснювати або використовувати якимось іншим чином. І в цьому буде досягнута мета розумного, сталого і довгострокового господарювання на землі шляхом поєднання аграрного зростання і сільського розвитку.
Записала Галина КВІТКА.
Фото автора.
До речі
Парламентський Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин рекомендує Верховній Раді прийняти законопроект №4355 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель» у другому читанні та в цілому
