Зазвичай під Новий рік загострюється активність діячів шоу-бізнесу. Воно й справді так треба — бо ж свято всенародне, душа прагне звеселитися, аби повірити, що Дід Мороз таки принесе в чарівній торбі купу гостинців.

Мільйони українців, замордованих безкінечними реформами, котрі відкидають молоду державу далі у табір малорозвинених, чекають на телевізійне диво. Отут би й постаратися нашим «зіркам» додати віри в те, що Україна таки має своє горде майбутнє, що слово її лунає солов’їно, зіпершись на тисячолітні традиції. Та це відбулося й цього разу хіба що в новорічних снах.

 

Вирішив і я присвятити час для ознайомлення зі святковими програмами телевізійних каналів. Відомо ж, що після знищених повсюдно кінотеатрів, радіоточок — їх також відправили в небуття — саме телеекрани взяли на себе основну просвітницьку роль. Тож подумалося: якщо протягом року вони систематично звалювали на свідомість громадян або мегатонни негативу, або брудну білизну зі спалень всіляких «зірок», або разючі картини політичних міжусобиць, поглиблюючи всезагальний стан депресії, то вже на свято дадуть відпочинок зголоднілій за чимось світлим та рідним душі. Сталося навпаки: відбувся справжній шабаш чужинців, хоч чимало з них і мають всілякі почесні українські звання.


Вмикаю горезвісний скандальний «Інтер», що вперто рекламує свою першість серед інших каналів і так само тиражує чутки про переслідування в українському отчому домі. В студійному залі розпашіла оплачена молода публіка, давно заведена в глухий кут національної свідомості. А перед нею — як і перед мільйонною аудиторією — одна за одною з’являються вітчизняні «зірки», чиє світло осяває хіба що спальню менеджера чи сучасного нувориша, котрий не пошкодував грошей на розкрутку небувалого таланту. І починаються конвульсії оголених тілес, і лунають бездумні саморобні набори словес — зрозуміло, російською, хіба якась поодинока україномовна пісня бездомною чайкою закигиче та й загубиться в потоках несмаку. І блукають виконавці в межах двох октав давно протореними стежками. Тужно стає на серці від такої національної «свідомості» власників та керівників — разом із творчими кадрами — каналу.


Вмикаю теж розкручений «1+1». Сподіваюся побачити бодай кількох справді відомих виконавців з професійно поставленими голосами, вільним вокальним диханням, професійним українським текстом. Та де їм узятися, тим виконавцям, коли їх відбором займаються справжні професіонали зросійщення телеефіру?! Он уже беруться за справу безсмертні аматори-кавеенщики з «95-го кварталу» та «Вечірнього Києва» з хуторянським інтелектуальним рівнем та патриціанськими амбіціями, за ними впурхують в ефір ті ж самі вітчизняні «зірки», що запопадливо пропагують чуже слово вкупі з музичним несмаком. Заборонивши виступи таких самих майстрів естради з сусідньої агресивної Росії, дали нарешті свободу доморощеним «солов’ям», що радісно зітхнули, позбувшись конкуренції в гонитві за довгою... гривнею. І мимоволі згадуються власні гіркі рядки: 


Замріть, філософи й поети, ти, душе, теж замри, коли дебілізація планети в дев’ятку вкочує голи.


Справді, національна дебілізація набирає обертів. Одні творять актуальні закони, інші нами успішно нехтують. Включно з не так давно цікавим АSTV, що теж пішов шляхом новорічного зросійщення. Мабуть, горезвісна п’ята колона почуває себе в нашій незалежній державі дедалі впевненіше, оскільки та не контролює процес національного відродження. А вона, та потаємна сила, страшніша за відверту збройну агресію, бо з’їдає Україну зсередини, як ракові метастази.


Постає ще одне питання: а звідки у нас набралося стільки так званих артистів, яким начхати на українські традиції, започатковані в тих самих колядках та щедрівках, у народних думах і піснях, продовжені творчістю Бориса Гмирі, Дмитра Гнатюка, Діани Петриненко й десятків справжніх Зірок Сцени? Невже для них Україна — тільки ринкова площа, де можна й собі щось уторгувати? А держава, нація — це ж душа й свідомість кожного митця!


От і напрошується запитання: кого захищають у пробитих лютими морозами, залитих грязюкою й кров’ю окопах та бліндажах наші героїчні воїни в донецьких степах, яку країну і культуру затуляють своїми серцями? І яке покоління — українських патріотів чи манкуртів — виховують  вітчизняні «зірки» з мертвотним осердям?


Чи ж не пора нашим державцям навести лад у сфері духовного життя? Інакше п’ята колона зробить усе, аби наш майданний гордий народ став безкрилим!


Леонід ГОРЛАЧ, поет, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.