Цю зворушливу історію розповів учасник АТО з Тернопільщини Михайло Ухман.
Сімнадцятилітній боєць «Правого сектору» з позивним «Титан» родом із Донецька. До війни ріс звичайним хлопцем. Бавився і бився з однолітками, дружив, закохувався...
З початком війни Євген з родиною переїхав до Києва. У Донецьку залишилася бабуся.
Згодом у їхній донецький дім заселилися чеченці. Перед тим до бабусі прийшли озброєні люди і змусили підписати документ, згідно з яким вона передає житло у власність «ДНР». Онук часто телефонував до неї і постійно слухав нарікання, що сепаратисти знущаються з мирного населення, відбирають цінні речі. Спочатку це якось миналося, але... Згодом усвідомив: годі сидіти, треба брати до рук зброю і виганяти окупантів з рідного міста.
Побратими часто запитують Євгена, чи усвідомлює він, що в будь-який момент доведеться стріляти.
— Я ще не виїжджаю на передову, тренуюсь, вивчаю тактику бою, стрільбу... Але щойно мені виповниться 18, моя помста росіянам за зруйнований Донецьк буде страшною. Звертаюсь до всіх жителів Донбасу, які не підтримують Україну: не дайте загарбникам розграбувати Донецьк, Луганськ. Я ще молодий, я хочу повернутись туди, де минуло моє дитинство. Де міста були квітучими, а люди — радісними. А ще дуже хочу, аби ми були разом з Україною.
Михайло ЛИСЕВИЧ.
Фото Михайла УХМАНА.
