Олег Яриніч (на знімку) не лише колекціонує, а й створює власні листівки. Родом він із Волині, а в Рівному навчається в магістратурі на кафедрі культурології і музеєзнавства державного гуманітарного університету. Своє хобі — листівки — він поєднав із науковою роботою. І нещодавно навіть виборов ІІ місце на Всeукраїнському конкурсі студентських наукових робіт («Соціальні комунікації») за наукову роботу «Поштові проекти в комунікативному просторі сучасної України».
— Цю тему ми разом із моїм науковим керівником Людмилою Казначеєвою досліджуємо вже декілька років, і моя бакалаврська робота, і магістерська пов’язані з поштовими листівками, — розповідає Олег. — Це робота про традиції листування і про те, як поштова листівка виживає в умовах ХХІ століття... Ви здивуєтеся, але в часи Інтернету і мобільних телефонів мода на листівки повертається. У світі навіть діє посткросерський рух. Його заснував у 2005 році один португальський студент. Нині він налічує понад 600 тисяч учасників з усього світу. Україна кілька років поспіль посідає дев’яте місце за кількістю отриманих і надісланих листівок. Я учасник цього руху. Навіть у Рівному знайшов однодумців. Колекціоную листівки з архітектурними пам’ятками України та світу — сучасні або вінтажні початку ХХ століття. У моїй колекції їх понад тисячу. Одна з найулюбленіших — та, яку колись купив у Полтаві на блошиному ринку зі штампом «проверено военной цензурой» 1945 року. Хтось відправив її з німецького міста жительці Полтави. Придбав за 4 чи 5 гривень. Купувати ж якісь раритетні мені, студенту, не по кишені...
Але Олег Яриніч не лише колекціонує, а й створює листівки, про що розповів:
— Я опановую спеціальність «викладач культурології». Але це моя друга освіта. До вступу в РДГУ чотири роки вчився у педагогічному коледжі у Володимирі-Волинському, здобув професію вчителя образотворчого мистецтва. Саме там мене навчили писати картини, творчо мислити. У лютому цього року запустив свій невеличкий проект «Поштові скриньки України». У ньому буде 24 міні-ілюстрації, які перетворяться на поштові листівки. На них зображу всі обласні центри України. Головним образом на листівках є поштова скринька. Вже готові Київ, Львів, Одеса, Харків, Полтава, Черкаси, нині працюю над Херсоном.
Чому головний образ — саме поштова скринька? Розкажу. Коли п’ять років тому я приїхав навчатися до Рівного, то місто мені не дуже сподобалось, видалось якимось сірим. Аби більше про нього дізнатися, я гуляв вулицями. Одного разу заблукав у самісінькому центрі, опинився на Поштовій, і мою увагу там привернув будинок, де на одних дверях були три поштові скриньки. Вони розбурхали мою уяву. Тому на першій листівці на поштову тематику я намалював саме їх (див. мал.). І взагалі, коли подорожую містами, то мене приваблює не просто архітектура, я намагаюся відшуковувати старовинні поштомапи...
— Листівки відіграли важливу роль і в моєму особистому житті. У нас із дружиною дуже романтична історія знайомства. Нас познайомили листівки. Вона написала мені повідомлення в соціальній мережі, бо подумала, що я адміністратор якоїсь групи, пов’язаної з посткросингом. Написала, що жодного разу не отримувала листівку, то я відправив їй першу. І так зав’язалося знайомство. Ми півроку тільки листувалися, а потім наважились на телефонний дзвінок. Перша зустріч була в Полтаві, де вона навчалась у медичному університеті. Родом вона з Харківщини і нині у Харкові — в інтернатурі. Рік тому ми одружились у Полтаві, бо саме там зустрілись. Де житимемо після навчання, ще не визначилися. Це може бути будь-яке місто країни, в якому знайдемо роботу. Можливо, й Рівне. Воно вже стало мені рідним.
Ніла ВОВЧИК.
Мал. Олега ЯРИНІЧА, фото автора.
Рівне.
