Жительці Бердичева Катерині Ходаковій — 99 років. Незважаючи на свій поважний вік, вона сама зустрічає нас разом із донькою Людмилою. Головним своїм багатством бабуся називає куточок у своїй кімнаті (на знімку). Тут у неї багато ікон. Біля них вона щодня проводить чимало часу у молитві.
Катерина Ходакова народилася 30 листопада 1917 року в селі Філіповка нинішньої Тульської області в багатодітній родині. Мама-домогосподарка і батько-точильник домашнього реманенту виховували своїх шістьох доньок та сина у любові до Бога. «Тато казав мені: як не вивчу молитву, не дасть мені їсти. Я забиралася на піч і вчила», — пригадує жінка.
Минали роки. Родина переїхала до Сибіру. Там Катерина два роки працювала вчителем початкових класів. Тоді з нею сталося те, що назавжди закарбувалося в пам’яті: на дівчину в полі напав чоловік, а врятував її начальник міліції. «Посадив потім до себе в підводу, привіз додому. Я нічого не казала батькові, але міліціонер усе розповів йому. Тато подав у суд, тому чоловікові дали шість років тюрми», — пригадує пані Катерина.
У 1943-му жінка отримала повістку на фронт. Щоб стати зв’язківцем, вивчала азбуку Морзе. Про війну розповідає тільки кумедні історії. Наприклад, як почула якось серед ночі чиїсь кроки. Кілька разів скомандувала, як і належать: «Стій! Хто йде?», але ніхто не обізвався. Покликала розвідного. Присвітили. А то — корова.
По війні Катерина Андріївна переїхала до Бердичева. Працювала в ощадкасі. Після проведення грошової реформи 1947 року, коли старі гроші вже не приймали, вона опинилася за ґратами. «Голова міськвиконкому та секретар міськкому партії викликали нашого завідувача. Сказали прийняти від них гроші заднім числом. Вони й прийняли. А потім нас за це судили, й дали мені 15 років ув’язнення», — пригадує Катерина Ходакова. Довелося їй ліс пиляти...
З достроковим звільненням допоміг брат матері. Після двох літ ув’язнення пані Катерина повернулася до Бердичева, на роботу в ощадкасу.
А потім Катерина Андріївна закохалася. Зустрічалася з коханим чоловіком, але пропозиції одружитися так і не отримала. Зрозумівши, що вагітна, жінка вирішила народити донечку для себе.
«Якби ви знали, яка вона в мене добра! Я в неї за дитину, а вона мені за маму. І взуває мене, і годує — все робить!» — каже пані Катерина.
Нині в Катерини Андріївни двоє онуків та 18-річний правнук.
Удома в Катерини Ходакової десятки акуратних вишивок із найрізноманітнішими візерунками. Втім, каже, це захоплення вже в минулому: поганий зір не дає можливості займатися рукоділлям. Однак попри хвороби вона досі самостійно ходить до церкви, може посварити дівчат у джинсах, бо вважає такий одяг суто чоловічим. Віра в Бога, каже, і тримає її досі на землі.
Цю парафіянку люблять і поважають священики, добре знають й інші парафіяни, дехто навіть підвозить жінку після служби до її будинку. Багато хто на неї рівняється як на людину, яка віддано береже свою віру.
— Нині в місті проживає двоє довгожителів: Веселова Лідія Миколаївна (1916 р. н.), якій у березні вже виповнився 101 рік, та Мазур Пелагея Зіньківна (1910 р. н.), їй 107 літ, — каже Оксана Прокуратор, заступник начальника міського управління праці та соціального захисту населення. — Отже, Катерина Андріївна буде третьою.
Відповідно до рішення Бердичівського міськвиконкому довгожителі, яким виповнилося сто років, мають стовідсоткову пільгу на оплату житлово-комунальних послуг. Проте для доньки Катерини Ходакової важливі не пільги. Жінка просить у Бога, щоб мама лишалася з нею якомога довше.
Житомирська область.
Фото Віталія СІНЄЛЬНІКОВА.
