Чудовий подарунок землякам до Дня матері й Дня сім’ї зробила лікар районного центру Новоайдар Луганської області Світлана Мартинова. З великою любов’ю вона написала книгу «Сердце матери» (на знімку — обкладинка), яка вийшла в серії «Имена Новоайдарщины» місцевого літературного об’єднання імені Івана Приблудного.
Розповідає вона про нелегкий життєвий шлях мами автора — матері-героїні, невтомної трудівниці Катерини Іларіонівни Дугінової (баби Катерини, як її називали в рідному селі на березі Айдару) і про її велику родину. Крім літературної, видання має й краєзнавчу цінність, оскільки відображає побут і звичаї різних поколінь.
— Допомагаючи моїй дружині Світлані, ми з дочками збирали спогади, документи, світлини ледве чи не за сто років, — розповідає журналіст Володимир Мартинов. — Усім нам хотілося відтворити історію рідних і земляків, починаючи з їхнього дитинства. Нам, нашим дітям і онукам є чого повчитися в цих людей.
У кожної начебто простої історії — глибинний зміст, що допомагає зрозуміти «те» життя. Читачі немов чують голос самої баби Катерини, котра розповідає про те, як долала негаразди, і підхоплюють естафету народної мудрості, милосердя й добра.
От, приміром, глава «Марсіанський роз’їзд», у якій розповідається про те, як юну Катюшу, котра занедужала і з розпухлими ногами не змогла поїхати з села на будівництво залізничної ділянки, караючи... замкнули в підвалі, де вона ледве не загинула. Зате скільки світла в оповіданні «Родинний маєток» — про рідний дім, де до останнього часу збиралися десятки родичів, де звичайна колгоспниця, але ще й народний майстер Катерина Дугінова ткала (за прикладом своїх мами й бабусі) чудові рушники!
Багато чого описано в деталях і живих картинках. Як п’ятдесят, сто років тому жителі сільської глибинки Донбасу господарювали, трудилися в колгоспах, підробляли на шахтах і ринках, лікували хворості, приймали пологи, виховували дітей, вирішували сімейні конфлікти й бачили віщі сни... Читати все це досить цікаво. В оповіданні вистачає народного гумору, добре передано говірку новоайдарців.
Один із персонажів книги журився, що молодість не повернеш. Для того й узялася Світлана Мартинова за свою сімейну історію, щоб згадати про дитинство, наше минуле й про наших мам.
Луганська область.
