Зупинка Іванівського кар’єру залишила без роботи майже 300 робітників — жителів села Іванів Калинівського району Вінниччини

Понад півтора року не працює Іванівський щебеневий кар’єр. Частина робітників, які опинилися без роботи і без зарплати, зібралася на акцію протесту біля контори підприємства. На цей день було призначено збори акціонерів. Безробітні зірвали їх проведення. Не знаю, як вони притягнули багатотонну плиту, але саме нею перегородили вхід. Через це потрапити у приміщення ніхто не зміг. Замість зборів відбувся стихійний мітинг. Чому люди не дали можливості зібратися акціонерам?

 

На знімку: робітники, які вже півтора року без роботи, вимагали від голови спостережної ради ПАТ «Іванівський кар’єр» Володимира Безвинного (праворуч) відновити роботу підприємства.

 

Напередодні на підприємство приїжджав основний власник кар’єру Павло Загороднюк. «Це він нас залишив без куска хліба, — розповідає один із робітників. — Нам казали, що кар’єр збитковий, тому зупиняють роботу. Всі кар’єри працюють, а наш чомусь збитковий. Ми просили, щоб повернув людей на роботу. Але у власників свої плани». У день зборів акціонерів пана Загороднюка в Іванові не було. «Мабуть, його попередили про наш протест, тому не з’явився», — припускають учасники акції.

Щодо зарплати, то люди говорили не тільки про заборгованість — відколи підприємство не працює, їм нічого не платять. Дехто судиться. Щоб написати позов до суду, треба заплатити адвокату. Не у всіх є така можливість.

Робітники припускають, що на зборах акціонерів мали вести розмову про реконструкцію. Але вони вже знають, якою може бути так звана реконструкція.

Реконструкція-2, або Ще раз про гранатовий «рай»

Робітники показали два приміщення, де раніше були цехи заводу залізобетонних виробів. Виготовляли бетонні плити різних розмірів, зокрема, на прокладання доріг, бетонні круги, інші вироби на основі щебеню. Тепер там порожньо. Тільки сліди від варварського знищення обладнання і металевих конструкцій.

— Усе вивезли на металобрухт, — розповідає колишній кранівник Федір Рендюк. — Уявіть, тут було 170 металевих форм, в яких виливали бетонні плити. Кожна форма мала вагу сім тонн. Це ж стільки металобрухту здали! Та що казати про форми. Два баштові крани порізали. Крани — на металобрухт, кому не скажи — не вірять. Але ж це правда. Верстати теж вивезли.

Навіщо дозволили таке варварство? Кажуть, працівників запевнили, що в цих приміщеннях встановлять обладнання для видобування із каменю гранатів. Такі перспективи «малювали»!.. Прості люди довірливі. Ніякого обладнання натомість ніхто не завіз. Про обіцяне виробництво гранатів залишилися тільки гіркі спогади. Як і про колишнього власника. Після того він продав підприємство.

— Тепер про гранатовий «рай» нам розповідають нові власники, — каже Петро Лисенко. — Але ми вже один раз обпеклися. Тому на солодкі обіцянки не ведемося. Вимагаємо одного — відновити роботу кар’єра. Після того як 27 жовтня 2015-го його зупинили, ми не дали розламати жодного гвинтика. Все обладнання, вся техніка — під нашою охороною. Хоч зараз можна запускати і ставати до роботи.

Таких камінців споживачі не беруть

Голова наглядової ради ПАТ «Іванівський кар’єр» Володимир Безвинний:

— Ніхто не має наміру різати обладнання, як про це говорять люди, — розповів «Голосу України» Володимир Безвинний. — Споживачів не задовольняє якість нашого щебеню. Нині на будівництві доріг і в залізобетонному виробництві застосовують нові технології. Для цього потрібні камінці кубовидної форми. Наша дробильна техніка застаріла — видає щебінь конусоподібний з гострими кінцями. Від нього всі відмовляються. Має бути новий дробильно-сортувальний цех. Причому ставити його треба біля кар’єра, щоб зняти «плече» доставки, яке існує сьогодні. Бо це зайві затрати на перевезення. Старі автомобілі БелАЗ треба замінити сучасними самоскидами.

Ніхто нічого не різатиме доти, доки не буде проекту нового виробництва. Це нова транспортувальна лінія, а також лінія з вилучення абразивного гранату з відсівів щебеню. Ми постійно шукаємо інвестора.

— Щоб виробляти кубовидний щебінь, треба замінити «сито» на дробильних машинах, ось і вся проблема, — пояснюють ті, хто трудився на цій ділянці. — Вони ж за весь час роботи не обновили жодного обладнання, а тепер кажуть, що кар’єр збитковий.

На інших — черги за продукцією, тільки наш збитковий

Віктор Онуфрійчук, сільський голова Іванова:

— Власник не може чітко пояснити, чому він зупинив підприємство. Як при нинішньому попиті на щебінь його виробництво може бути збитковим? Чому стоять черги за такою само продукцією на інших кар’єрах? 360 тисяч тонн щебеню за рік виробляли на нашому кар’єрі. Щебеню надміцного, з вкрапленням гранатів. Усю продукцію забирали споживачі. До заводу підведена залізнична колія, що значно спрощує вивезення продукції. Підприємство було одним із найбільших платників податків у районі. Тепер ні податків, ні роботи — майже триста осіб залишилися без засобів до існування.

Намагання знайти спільну мову з власниками не дали бажаних результатів. Є інвестори, які готові придбати кар’єр навіть з тими боргами, що утворилися за цей час. Однак власники не погоджуються. Дуже непроста ситуація. Найбільш прикро за сім’ї, яких волею однієї людини позбавили роботи.

Поки матеріал готувався до друку, мені так ніхто і не зателефонував.

Віктор СКРИПНИК.

Фото автора.

Вінницька область.

 

ДОВІДКА

360 тисяч тонн щебеню видобували протягом року в Іванівському кар’єрі. Нині заборгованість становить понад 12,5 млн. грн., 2,5 млн. грн. із них — борги із зарплати. Запаси каменю з вмістом гранатів в Іванові становлять 25 млн. тонн. Причому вміст гранатів становить 27%, тоді як у родовищах США та Австралії, які вважаються найбільшими у світі, ця цифра тільки 7—8%.

 

ДОСЬЄ

Павло Загороднюк, за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є бенефеціарним власником ПАТ «Іванівський кар’єр», йому належить 79% акцій підприємства. Вийти із ним на зв’язок не вдалося. Голова наглядової ради Володимир Безвинний сказав, що повідомить пана Загороднюка про намір журналіста поспілкуватися з ним. «Якщо отримаю позитивну відповідь, передам ваш номер телефону», — такими словами закінчив розмову пан Безвинний.