І для цього готові взяти на себе функції комунікатора процесу

Серйозні наміри жінок досягти порозуміння між населенням двох територій — окупованої та  підконтрольної українській владі — продемонструвала ще одна їхня зустріч, що відбулася в рамках проекту «Луганщина в нас одна». Розмова розпочалася із найбільш наболілого питання — ситуації з енергопостачанням.

Після того як Луганське енергетичне об’єднання за величезні борги відключило ОРЛО від електропостачання, його населення в оцінці такого радикального кроку України розділилося. Одні, як завжди, лають «київських карателів», які «перекривають людям кисень», другі замислилися над величезною сумою боргу, що обчислюється мільярдами гривень, і цілком логічно запитують себе: а куди ж поділися гроші, які вони регулярно платили за послуги ЛЕО? Людей турбує питання: чого очікувати далі? Сьогодні, наприклад, напруга в мережі подекуди не витягує й 220 вольтів, енергоємні підприємства в такій ситуації працювати не можуть. Чи надовго вистачить російської «гуманітарної допомоги» і головне — якими відтепер стануть тарифи? Зрозуміло, що споживання російського ресурсу дармовим не буде, за нього доведеться платити, і не так, як Україні. До того ж, найімовірніше, на мешканців «ЛНР» чекає підвищення тарифів на електропостачання. Інакше вийде, що за ОРЛО мають розраховуватися платники податків РФ. І де гарантії того, що їхнє обурення не переллється через край?  Якщо тарифи виростуть, то уряд РФ змушений буде підвищити так звану соціальну допомогу пенсіонерам «ЛНР», яка сьогодні становить 2 тис. рублів. Знову витрати, які можуть не сподобатися російським платникам податків.

Ситуація з енергопостачанням в «ЛНР» не катастрофічна, але проукраїнську частину її населення дуже непокоїть інше — усвідомлення того, що окупована територія Луганщини поступово й упевнено інтегрується у бік Росії. Ситуація з енергопостачанням вкотре підтверджує це і знищує останні паростки надії на    повернення Луганська в Україну. Схоже, що офіційний Київ, навпаки, прагне відгородитися від ОРДЛО, почавши ділити населення на своїх і чужих. А як інакше можна пояснити останні рішення українського уряду щодо внутрішньо переміщених осіб? За словами представниць Луганська, найбільше від цього страждають пенсіонери, яким припинили виплату української пенсії. Сьогодні це найбідніша, найбезпомічніша категорія населення. За станом свого здоров’я ці старенькі не можуть виїхати на контрольовану територію області для оформлення пенсії або проходження ідентифікації в Ощадбанку і вимушені жити на жалюгідну російську допомогу. Негативне ставлення, в основі якого — презирство й приниження, луганчанам доводиться відчувати навіть на КПВВ у Станиці Луганській. Особливо нестримані у своїх емоціях представники «Правого сектору», які сьогодні проходять ротацію в районі Станиці Луганської. За логікою окремих їхніх представників, сепаратистами й поплічниками «ЛНР» є всі, хто оплачує комунальні послуги. Платиш — отже, підтримуєш терористів. Але луганчани змушені так чинити, інакше їм відключають газ і світло.

Словом, образа на Україну в людей дуже велика...

Жінки обох сторін були одностайні в тому, що для багатьох людей, починаючи від високих чиновників і закінчуючи простими людьми, бойові дії на Донбасі стали основою для створення й розвитку бізнесу. Скажімо, незважаючи на економічну блокаду з боку України, у Луганську багато продуктів українського виробництва, до того ж  коштують вони набагато більше, ніж російські та білоруські. Торговці пояснюють це, насамперед, складною логістикою та ризиками в доставці. Ну і якістю, звичайно.

Спритні люди побудували свій бізнес навіть на чергах на контрольно-пропускному пункті в Станиці і з боку «ЛНР», і на українській території. За гроші вони зранку займуть чергу, доправлять інвалідів, перевезуть труни, допоможуть пройти складний шлях від одного КПВВ до другого хворим людям. До речі, як розповідають очевидці, останнім часом у луганських лікарнях від медиків можна часто почути рекомендацію лікуватися в Україні або ж боротися з хворобою за допомогою українських ліків.

Варто вказати на таку особливість: для багатьох жителів «ЛНР» усе, що уособлює Україну, є шматочком надії на повернення території. З’ясовується, в окремих навчальних закладах на кабінетах досі висять таблички українською мовою, а викладачі й учителі працюють за українськими методичками і з іншими українськими документами, незважаючи на те, що їм видали російські. До речі, сьогодні університети «ЛНР» відмовилися від Болонської системи і навчають студентів за «високими стандартами», а це, звичайно російська система. А «високі стандарти» — це радянські.

***

Учасниці круглого столу «Жінки: крок назустріч» вважають, що як представниці громадськості двох частин Луганщини — підконтрольної українській владі та окупованої — просто зобов’язані нагадати керівникам країни про гуманітарні проблеми, які виникли у зв’язку з проведенням АТО, і про необхідність їх негайного розв’язання. Без цього реінтеграція окупованих територій неможлива. Зокрема, вони пропонують сформулювати офіційну позицію України щодо ОРДЛО в гуманітарній сфері, зокрема:

— розробити механізм ідентифікації осіб похилого віку, які не можуть за станом здоров’я перетинати лінію розмежування, для відновлення їхніх прав на пенсійне забезпечення;

— вирішити питання про зарахування в загальний виробничий стаж періоду роботи на підприємствах тимчасово окупованих територій;

— надати можливість студентам, які вчилися в непереміщених вишах, захищатися у ВНЗ України за відповідними спеціальностями з подальшим отри-манням  дипломів державного зразка;

— забезпечити переселенцям виборче право;

— розробити механізм підтримки підприємців, які перемістилися на підконтрольну Україні територію;

— припинити порушення прав людини, що виникають внаслідок роботи веб-ресурсів «Стоп-ліст» і «Миротворець».

Зі свого боку жінки готові докласти всіх зусиль для реалізації політики українського уряду зі встановлення діалогу з непідконтрольною стороною, взяти на себе функції комунікатора в цьому процесі.

Павло ВОРОНЦОВ.

Луганська область.