ПОЕТИЧНИМ РЯДКОМ
І плине час, летять роки,
Нова доба ось-ось настане,
Давно і ми уже батьки,
Життя невпинно наше тане,
А перша вчителька стоїть
Перед прозрілими очима...
Повік любитиму її —
Нехай шумлять літа і зими.
Стоїть, як в ті далекі дні,
Усміхнена, привітна, щира.
Вона леліяла в мені
Любов до знань
та світлу віру.
Переді мною все життя —
Цей образ милий незабутній.
Вона пішла вже в небуття,
Її любов тече в майбутнє.
Як у віконце ясний день,
Вона у душі зазирала.
Навчала подвигу, пісень,
Сміливо піднімать забрала.
Ми мандрували у світи
Такі натхненні і високі.
О, вчителько моя, це ж ти
Відкрила нам шляхи широкі!
Тетяна КОМЛІК.
Київ.
