Коли на Форумі земляків після трирічної перерви зазвучав гімн Луганщини, було помітно, як Тетяна Дейнегіна намагається впоратися зі своїми емоціями. Її можна зрозуміти. Луганська поетеса, яка зі статусом переселенця сьогодні живе в Києві, — автор тексту гімну. Крім того, з окупованого Луганська їй вдалося вивезти свій архів, у тому числі й телевізійний запис, як приймали цей гімн.
У Луганську Тетяна Дейнегіна була людиною відомою і шанованою. Вона — поетеса, письменник, лауреат літературних премій ім. Володимира Сосюри Міжрегіональної спілки письменників України та Бориса Грінченка, окремі її вірші покладені на музику. В останні роки Тетяна працювала в інституті культури луганського Національного університету ім. Тараса Шевченка, а сьогодні як доцент працює в київському Національному університеті культури та мистецтв на кафедрі тележурналістики.
На знімку: автор тексту гімну Луганщини Тетяна Дейнегіна з Героєм України Іваном Запорожцем.
— Тетяно, розкажіть, як вам удалося вивезти свої архіви з «ЛНР»?
— Знаєте, я їх вивезла просто якимось дивом. Встигла. Коли перевозила ці матеріали через блокпости, митницю в Харкові, дуже хвилювалася. Не приховуватиму, багато унікальних і важливих для мене речей доводилося ховати, замотувати в одяг. У ті смутні часи їх могли б просто так знищити, а для мене — це історія. Касети, диски із записами. Я пам’ятаю, як на другій прохідній на території обласного телебачення в 2014-му всі касети та диски були просто звалені в купу. Їх, кажуть, потім знищили. Я, слава Богу, свої зберегла. А скільки хлопців наших постраждало! Разом із керівником луганської «Просвіти» Володимиром Семистягою, наприклад, у підвалі сидів наш колега (не називатиму його ім’я). Коли його якимось чином випустили, він зателефонував мені. Ми із чоловіком погодували його, одягнули, допомогли покинути місто.
— Якийсь час через хворобу вам довелося жити в окупованому Луганську. Скажіть, влада «ЛНР» не тривожила вас, не пропонувала продовжити роботу в університеті?
— Так, мені пропонували повернутися на своє робоче місце, проте я посилалася на хворобу, казала: «Подивіться на мене. Хіба я можу в такому стані вийти до студентів?» А взагалі сумно усвідомлювати, що ті студенти, у яких я вклала свою душу, сьогодні є обличчям ТБ «республіки».
— Розкажіть саму історію народження гімну області.
— Як зазвичай, було оголошено конкурс на кращий текст і музику. Музику вибрали, а тексту не було. Композитор Сергій Турнєєв тоді перерив майже двісті різних гімнів, вивчив усе, що стосується цього напряму, і склав музику. Але вона була така, що потрапити в неї віршами було дуже важко. Специфіка гімну своєрідна. Я писала текст українською мовою.
У мене, до речі, зберігся сюжет, як гімн затверджували на облраді. Отож встає один комуніст і каже: «Гімн має бути такий, щоб зібралася моя родина, я взяв гармошку, і ми цей гімн заспівали». Але це ж ГІМН(!), відповідаю я, а не застільна пісня. Текст гімну, до речі кажучи, до 2014 року був вибитий великими буквами на стіні в приміщенні обладміністрації. Я не знаю, чи є цей текст дотепер.
Луганська область.
Фото автора.
