Напередодні Дня Військово-Морських сил Збройних Сил України, який згідно з указом Президента України відзначають у першу неділю липня, на запитання «Голосу України» відповів командувач Військово-Морських сил Збройних Сил України віце-адмірал Ігор Воронченко (на знімку).

Фрегат «Гетьман Сагайдачний» — флагман ВМС України.

 

Морська піхота ВМС України.

 

Фото зі сторінки ВМС ЗС України у Фейсбуці.

**

— Ігоре Олександровичу, сьогодні ми говоримо про цифру «25», хоча насправді український флот народився значно раніше...
— 25 років сучасних Військово-Морських сил України — це чергові історії відродження всупереч «братській» політиці Росії. 1992-й — це складання присяги на вірність українському народові перших патріотів і репресії проти них на юридично підпорядкованому двом державам (Україні і Росії) Чорноморському флоті колишнього СРСР, це створення організаційної групи, а пізніше — органів управління ВМС України, це перехід із озера Донузлав до порту Одеси сторожового корабля СКР-112, екіпаж якого прийняв рішення служити Україні і підняв Український прапор.
Далі — важкі переговори, після яких був «по-братньому» розподілений Чорноморський флот, Росія отримала боєздатну корабельну складову, кращі військові містечка, аеродроми, соціальну і культурологічну інфраструктуру, а Україні дісталася значно менша частина кораблів, зруйнована військова інфраструктура.
— А самі ми могли більше приділяти уваги розбудові національних ВМС?
— На жаль, тогочасне керівництво держави, Міністерства оборони не бачило Військово-Морські сили серед пріоритетів. Цивільний флот інтенсивно «приватизовувався», військовий був приречений на занепад. Україна, морська держава з багатовіковою історією, втрачала цей статус. Але, як і чверть століття тому, відіграв свою роль неочікуваний фактор. Патріоти-українці за покликом серця згуртувалися навколо відродження національного військового флоту. З 2014 року такий рух ми називаємо волонтерством, а тоді це називалося шефством. Так от, у 90-ті і нульові роки за народні кошти, що називається, з руїн відроджувалися кораблі і військові містечка. В екіпажі й підрозділи приходили на службу за контрактом, і навіть на строкову службу, воїни, які згодом стали ядром флоту. Пізніше їх штучно розбавили «заробітчани», які стали зрадниками, що залишилися в Криму і служать загарбникам. Але...
Ми мали досвід взаємодії і з країнами Північноатлантичного договору, і з Росією. Понад те, в рамках безпекової ініціативи — Чорноморського з’єднання BLACKSEAFOR —ми спільно відпрацьовували питання рятування на морі, контролю кризових районів, протидії тероризму. І Росія одночасно і активно брала участь у цій ініціативі, і вела у 2008 році воєнні дії проти Грузії, держави—учасника BLACKSEAFOR, планувала анексію нашого Криму. Підлість і підступність росіян, які, декларуючи дружбу, насправді готували агресію, стали іспитом, який витримали, на жаль, далеко не всі.
Ті, хто не зламався, сьогодні на Одещині і Миколаївщині вкотре відроджують вітчизняний флот. ВМС стали тим ключовим фактором, який, разом із патріотичною позицією населення, за підтримки волонтерів зруйнував плани розповзання «русской весны». Тепер Новоросія, Одеська і Миколаївська «народні республіки» — це вже політичні трупи. А у 2014 році це була реальна перспектива, яку спільними зусиллями вдалося не допустити.
— Ігоре Олександровичу, якими є найголовніші здобутки Військово-Морських сил за їх новітній період, після 2014 року?
— Військово-Морські сили після окупації Кримського півострова Російською Федерацією опинилися у вкрай скрутному становищі. Не є таємницею, що національний флот тоді втратив понад дві третини своїх активів і спроможностей. Тому відновлення боєздатності стало головним завданням Командування ВМС.
У 2014-му нам вдалося передислокувати та розмістити у нових місцях базування на материковій частині України третину особового складу, понад половину корабельного складу, більшість якого — судна забезпечення, а також катери зі знищеними зброєю і технічними засобами. Крім того, передислоковано третину автомобільної, броньованої та спеціальної техніки, три чверті одиниць авіаційної техніки.
Частини були розміщені на фондах, отриманих від квартирно-експлуатаційних органів і орендованих військових містечок, переданих флоту в занедбаному стані.
Слід зазначити, що з квітня 2014 року Військово-Морськими силами у взаємодії з органами місцевої влади, правоохоронними структурами та волонтерськими організаціями здійснено комплекс стабілізаційних і консолідаційних заходів, що відвернуло реальну на той час загрозу розширення агресії на території Одеської, Миколаївської областей, забезпечило ефективну протидію сепаратистським та терористичним актам противника.
Крім того, без «розкачки» було організовано заходи щодо нарощування потенціалу ВМС та приведення його у відповідність із наявними загрозами з боку Російської Федерації.
На першому етапі, відповідно до ситуації та економічних спроможностей держави, нами відновлено і значно нарощено можливості морської піхоти та берегової артилерії. Нині вони обороняють від агресора один із найгарячіших напрямків — маріупольський, частина підрозділів відновлює боєздатність і займається бойовою підготовкою. Відновлені сили захисту української Бессарабії.
Крім цього, розпочато реалізацію заходів із будівництва корабельного складу, у тому числі зрушено з місця питання фінансування проекту будівництва багатоцільового корвета і протикорабельних ракетних комплексів. Минулого року до складу ВМС включені два перші нові малі броньовані артилерійські катери типу «Гюрза». Протягом поточного року очікуємо надходження ще чотирьох аналогічних катерів.
Також здійснюємо активну роботу щодо створення на базі ВМС єдиної державної системи висвітлення морської ситуації, відновлення потенціалу мінно-тральних сил, нарощування системи висвітлення підводної ситуації, що вважаємо винятково важливим напрямом, оскільки ціна питання — безпека мореплавства в районах нашої відповідальності. Крім того, це розширення практики міжнародних військово-морських навчань серій «Сі Бриз», «Сі Шилд», «Посейдон» тощо і типу PASSEX (у тому числі із залученням корабельного складу ДПС та підрозділів інших видів Збройних Сил України) у північно-західній частині Чорного моря.
— Як би ви оцінили рівень співробітництва національних ВМС із ВМС інших країн?
— Ми розвиваємо військово-морське співробітництво з країнами—членами НАТО і ЄС. Зокрема, введено в практику систематичне проведення в північно-західній частині Чорного моря навчань типу PASSEX. Продовжуємо традицію та удосконалюємо організацію проведення українсько-американських навчань «Сі Бриз». Зазначу, що цьогорічний «Сі Бриз» істотно відрізнятиметься від попередніх. Зокрема, плануємо у повному обсязі апробувати роботу нового органу управління, створеного за стандартами НАТО за N-структурою — морського командування — щодо планування та управління багатонаціональними силами. Призначені офіцери вже пройшли відповідні курси підготовки під керівництвом спеціалістів провідних флотів світу. Упевнений, що ми покажемо добрі результати і досягнемо визначеного рівня взаємосумісності з такими штабами, які функціонують у країнах НАТО.
Ми активно співпрацюємо з причорноморськими країнами — Туреччиною, Румунією, Болгарією, Грузією — щодо визначення і реалізації нового формату забезпечення безпеки на Чорному морі. Зокрема, розглядається питання створення багатонаціонального військово-морського з’єднання та його застосування у Чорному морі для виконання завдань контролю ситуації і реагування на кризові випадки на морі, проведення спільних заходів бойової підготовки і обміну досвідом розвитку флотів та ще багато іншого.
Так, після передислокації вдалося організувати систему підготовки персоналу на базі Військово-морського ліцею, Інституту військово-морських сил, відділення військової підготовки коледжу технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія», навчального центру ВМС. Як приклад, зазначу, що нові катери для ВМС ще будуються, а їхні майбутні командири і екіпажі вже відібрані, завершили навчання в нашому інституті і навчальному центрі, а нині вдосконалюють свої знання, вміння і навички для якісного прийому катерів і командування ними.
— А чого не вдалося досягти?
— Особовим складом флоту докладено значних зусиль задля відновлення і розвитку ВМС. Інша річ, що досягти вагомих зрушень за такий достатньо короткий період апріорі, мабуть, неможливо. Тим більше за умови, коли країна перебуває практично в стані війни і головна увага приділяється сухопутній компоненті Збройних Сил, яка є основною, так би мовити, станиною здійснення збройної відсічі ворогу на сході країни. Тут варто, певно, згадати відомий вислів колишнього міністра військового флоту, а у подальшому прем’єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля про те, що флот — дороге задоволення навіть для країни з розвинутою економікою.
На сьогодні поки що немає необхідного комплекту нових кораблів, не вдалося визволити з кримського полону захоплені російськими військовими навесні 2014-го бойові кораблі і катери. Та й багато чого іншого ще не вдалося зробити.
У зв’язку зі складною ситуацією в державі та недостатнім фінансуванням протягом 2014—2016 років не завершено укомплектування на 100% основними зразками справного озброєння і військової техніки та не вдалося привести у належний стан інфраструктуру військових містечок, де дислокуються військові частини, підрозділи ВМС.
Економічні можливості держави не дали змоги отримати необхідну кількість новітніх зразків озброєння і військової техніки.
Найбільш складною нерозв’язаною проблемою залишається забезпечення особового складу житловими приміщеннями і відновлення інфраструктури військових містечок. 
— У суспільній свідомості Військово-Морські сили — це насамперед кораблі. Як би ви оцінили взаємовідносини між флотом і підприємствами суднобудівної галузі? Іншими словами, чи можемо ми на сьогодні будувати і ремонтувати військові кораблі? 
— Двадцять шостому президенту США Теодору Рузвельту належать такі слова: «Флот може стати реальною потужною силою тільки у разі, якщо він створюється систематично та цілеспрямовано». Цей вислів у нас в Україні має бути керівництвом до дії, оскільки на сьогодні його актуальність може порівнюватись із легендарним гамлетівським «Бути чи не бути!» В нашому випадку це стосується статусу України як морської держави. 
Треба розуміти, що ефективно протидіяти загрозі з моря можуть тільки Військово-Морські сили. Кораблі — це те, що для нашої країни, для Збройних Сил є чимось унікальним, тим, чого немає в інших видах, родах військ. Це те, завдяки чому ми виконуємо специфічні завдання, для яких призначені. 
Безумовно, певні проблеми є, адже не таємниця, що суднобудівна і судноремонтна галузі України протягом останніх десятиріч системно руйнувалися. Контроль над заводами отримали власники, які не зацікавлені у будівництві та ремонті кораблів. Протягом 2014—2017 років Військово-Морські сили переконалися у безперспективності співпраці з миколаївськими Суднобудівним заводом імені 61 комунара та Чорноморським судноремонтним заводом. Виконання наших замовлень на ремонти, розміщених за результатами тендерів, саботуються. За наданими нами матеріалами органами прокуратури розпочаті кримінальні провадження та провадиться досудове розслідування.
Є й позитивні приклади співпраці. ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському» здійснює в інтересах Військово-Морських сил Збройних Сил України будівництво чотирьох малих броньованих артилерійських катерів проекту 58155 та двох десантних катерів проекту 58181 за державними контрактами, укладеними з Міністерством оборони України у 2016-му. 
Слід зазначити, що минулоріч ми вже отримали два малі броньовані артилерійські катери проекту 58155 «Акерман» і «Бердянськ», провели ходові випробування і прийняли їх до складу Військово-Морських сил Збройних Сил України.
Нині силами цього підприємства здійснюється ремонт нашого флагмана — фрегата «Гетьман Сагайдачний». Поки що підстав для нарікань у нас немає. А керівництво підприємства за досвідом прийому катерів уже знає, що Військово-Морські сили Збройних Сил України — дуже вимогливий і прискіпливий замовник, який вимагає найвищої якості виконання робіт, розкладає обсяг витрат до копійки.
Додам, що саме на «Кузні на Рибальському» раніше серійно будували корвети проекту 1124, зокрема «Луцьк» та «Тернопіль». Терміни будівництва відповідали обсягам фінансування, якість цих кораблів не викликала нарікань з боку екіпажів, Командування Військово-Морських сил ЗСУ. На відміну, до речі, від деяких інших суднобудівних і судноремонтних заводів.
— Як справи у Військово-Морських силах із комплектуванням особовим складом?
— Я хотів би наголосити, що Військово-Морські сили — це не тільки кораблі і судна. Більшість особового складу служить у морській піхоті, захищає Україну в районах проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей. Також ми маємо потужну авіаційну складову, частини і підрозділи всебічного забезпечення, спеціального призначення, навчальні і наукові заклади. ВМС — це фактично Збройні Сили в мініатюрі. 
Минулоріч до ВМС було прийнято за контрактом майже 3700 осіб, з них понад 300 офіцерів.
У 2017-му ця тенденція зберігається, водночас ми підняли планку вимог до кандидатів, тому далеко не всі охочі отримують змогу укласти контракти. 
 Сьогодні всі військові частини Військово-Морських сил ЗСУ за рівнем укомплектованості персоналом спроможні виконувати завдання за призначенням. Одночасно триває процес звільнення людей, які виявили негативні якості — схильність до крадіжок, пияцтва, самовільних залишень частини.
 У 2017 році нами запроваджено нові підходи до оцінювання командування військових частин. Мені, як командувачу, абсолютно не цікаві важливі колись показники — особиста відданість, вирівняні бордюри. Наші критерії — спроможність підготувати частину до виконання бойового завдання, виконати бойове завдання, створити в частині нормальну систему взаємовідносин. 
— На що очікують Військово-Морські сили у 2017-му — році ВМС — у плані розвитку?
— Головна мета — забезпечення готовності ВМС ЗС України до відсічі збройній агресії проти України в Чорноморській і Азовській морських операційних зонах, виконання визначеними силами бойових завдань із захисту територіальної цілісності і незалежності України в районах проведення АТО, загальний захист держави з приморського напрямку. Виходячи з цього, поточного року плануємо поповнити корабельний склад малими броньованими артилерійськими катерами типу «Гюрза», розпочати будівництво серії десантних катерів типу «Кентавр» (яке має завершитися у 2018 році), продовжити будівництво багатоцільового корвета, протикорабельного і зенітного ракетного корабельного комплексів та іншого морського озброєння, провести модернізацію фрегата «Гетьман Сагайдачний», відновити технічний стан озброєння інших кораблів та суден.
Крім того, маємо забезпечити нарощування спроможностей системи базування і оптимізацію організаційної структури ВМС. Це насамперед стосується органів управління, які ми поетапно приводимо до стандартів НАТО. Також — наростити спроможності системи базування ВМС ЗС України, у тому числі й на Азовському морі.
Перед нами стоїть завдання продовжити активну участь у заходах міжнародного співробітництва, у тому числі в міжнародних навчаннях «Сі Бриз-2017» та «Egіle Spіrіt 2017», впроваджувати в систему підготовки і застосування ВМС ЗС України стандарти НАТО.
Маємо підтримку з боку Міністерства оборони України, вищого керівництва держави, очільників обласних адміністрацій щодо розв’язання соціальних проблем персоналу. Серед пріоритетних проектів — створення військових містечок у Сараті, Білгороді-Дністровському, Дачному, Алтестовому, Миколаєві, Очакові, Бердянську, Маріуполі, ремонт приміщень і переміщення на власні фонди Командування Військово-Морських сил Збройних Сил України, отримання фонду службового житла в Одесі, Миколаєві.

В’ячеслав ВОРОНКОВ, Леонід МАТЮХІН.
Фото надано авторами.