На вулицях українських міст нерідко можна побачити прояви не завжди прекрасного стріт-арту, звичною мовою — вуличного мистецтва. Звичайно, написи з ненормативною лексикою і безглузді малюнки складно назвати самобутньою творчістю, скоріше — вандалізмом. Однак деякі настінні розписи мають неабияку художню цінність. Їх автори — справжні митці, які усвідомлюють тонку грань між самовираженням і хуліганством, вибираючи для графіті дозволені місця і закинуті споруди, долею яких ніхто не цікавиться.

Один із талановитих українських вуличних митців — графіті-художник із Сімферополя, який ховається під загадковим псевдонімом Шарик. У кримській столиці та на її околицях часто з’являються його настінні картини (на знімках), які приваблюють дедалі більшу увагу перехожих. Бо ці графіті відрізняються від незрозумілих розписів, якими найчастіше «прикрашені» паркани і фасади будівель. Провокаційні інсталяції Шарика мають гострий соціальний характер, наповнені глибоким змістом і стосуються культури «боротьби проти». Він висловлює протест проти свавілля правоохоронних органів, антимілітаризму та фашизму, пороків та жадібності, а інколи торкається теми романтики. Через публікацію фотознімків робіт творчість молодого художника отримала широку популярність у Всесвітньому павутинні, де його вже встигли назвати українським Бенксі!

В ореолі таємничості

Особистість вуличного митця огорнута непорушним ореолом таємниць та загадок. На його персональних сторінках у соціальних мережах немає ані справжнього імені, ані прізвища, ані фотографій, на яких видно його обличчя. Публічним є лише нікнейм «Шарик», яким він підписує роботи. Український Бенксі пишається своєю анонімністю, хоча впевнений, що в епоху інформаційних технологій знайти його не важко (з чим ми, однак, не можемо погодитися). «Аніскільки не жалкую, що мене не знають в обличчя: адже важливо лише те, що я роблю! Хоча анонімність — не частина мого іміджу, а скоріше необхідність, щоб правоохоронці не знали, кого шукати. Крім того, анонімність привертає більшу увагу прихильників мого таланту», — переконаний майстер графіті.

Хуліганство на партах

З представниками засобів масової інформації художник спілкується охоче, хоча подробиць власної біографії майже не розкриває. Відомо лише, що творчий шлях сімферополець розпочав ще у шкільні роки, коли малював прості, але змістовні малюнки на партах і стільцях. Пізніше він пробував писати маслом, а серйозно займатися графіті почав 2008 року. Спочатку творив з двома друзями, роботи вони підписували «BFS». З часом товариші відійшли від цього заняття. А підліткове захоплення Шарика перетворилося на справжнє хобі.

Займаючись улюбленою справою, стріт-артер не прагне стати відомим та знаменитим. Понад те, Шарик, натякаючи на те, що колись був героєм сюжету на каналі «СТБ», зауважив: «Я не вважаю себе популярним. Якщо якого-небудь хлопця показали по телевізору, це ще не означає, що він популярний». Однак, незважаючи на скромність митця, завдяки технічному прогресу його творчість отримала широке визнання далеко за межами рідного міста.

Послідовник британського Бенксі

Інтернет-громадськість назвала молодого майстра графіті українським Бенксі. Шарика, який черпає натхнення в роботах відомого британського стріт-артового художника, це не бентежить: «Бенксі — ікона вуличного мистецтва, один з батьків-основоположників. Він — підбурювач, який спровокував хвилю наслідування, а я  — лише «маленький» хлопчик, який малює в спальних районах міста. Однак я не згоден з тим, що копіюю його творчість, адже в кожен малюнок вкладаю власний зміст».

У своїй творчості Шарик, як і Бенксі, любить гостру соціальну критику і використовує трафаретну техніку стенсілс (від англійського «stensіl» — трафарет). За словами сімферопольського митця, він вміє малювати від руки, однак пензлями не працює: з трафаретом — набагато швидше. «Спочатку виготовляю шаблон: на великий шматок картону наношу зображення. Потім вирізаю темні або світлі ділянки залежно від того, на яку поверхню наноситиму малюнок. Після цього прикладаю трафарет до стіни й на вирізані місця наношу фарбу», — розповідає про обрану техніку Шарик.

Нелегальна творчість і дозволені місця

Графіті вуличного художника можна побачити лише в кримській столиці та на її околицях. Деякі настінні розписи стали частиною пейзажу, інші — прикрашають вулиці менше дня, бо їх зафарбовують. «Але я з цього приводу не турбуюсь, — каже Шарик. — Як казав колись Бенксі у своєму фільмі, особливість стріт-арту в тому, що він живе недовго. Головне — встигнути задокументувати. До того ж замальовують не лише мої роботи, а взагалі малюнки».

Малювати стріт-артер полюбляє на старих стінах та парканах, хоча без проблем може облагородити будь-яку місцевість. «Я намагаюся вписати малюнок в екстер’єр. Раніше працював лише в темну пору доби, коли порядні громадяни сплять, а сили зла вилазять на вулицю, — жартує митець. — Останнім часом працюю в легальних місцях, де ніби дозволено малювати, тому переховуватися не треба».

Провокаційні інсталяції з глибоким змістом 

Творчість Шарика далека від райдужних мрій: основні лейтмотиви — гостра соціальна та політична сатира. Його настінні малюнки висміюють політиків, засуджують мілітаризм, фашизм та культуру споживання, а також критикують міліцейський терор та засоби масової інформації. «Критику нашої дійсності я намагаюся розбавляти гумором. Якщо я висміюю щось своїми карикатурами — то в тому числі й самого себе», — пояснює майстер графіті. Окрім інсталяцій на серйозні теми, у творчому портфоліо молодого митця є й просто смішні малюнки.

У своїх роботах Шарик вдало поєднує непоєднуване, лаконічно передає глибокий зміст в простих образах, а непримітну стіну чи сірий паркан з легкістю може перетворити на шедевр. Наприклад, звичайний камінь може стати дивовижним чоловічком. Об’єкти для художніх перетворень знайти не важко, як каже сімферополець: «Інколи бачу який-небудь предмет, і у свідомості виникають образи». Одне слово, митець не припиняє дивувати городян своєю творчістю, що дихає новизною та нестандартністю. Хоча сам Шарик зізнається: «Ідеї для майбутніх робіт черпаю з навколишньої дійсності: з почутого, побаченого, прочитаного і нафантазованого. Щось додумую, додаю, десь спрощую і переношу задум на стіну».

На завершення Шарик сказав: «Мої графіті — це мій погляд, моя картина світу, моє ставлення до тих чи інших явищ. Для мене це просто захоплення, дозвілля та самореалізація. Це те, чим мені подобається займатися».

Фото ШАРИКА.

У тему

Стріт-арт (від англійського «street art» — вуличне мистецтво) — образотворче мистецтво, характерною особливістю якого є яскраво виражений урбаністичний стиль. До нього належать графіті, некомерційні постери, трафарети, різноманітні скульптурні інсталяції тощо. У стріт-арті важлива кожна деталь, тінь, колір та лінія. Найголовніше у вуличному мистецтві — не «присвоїти» територію, а зацікавити громадськість, виявивши власний стиль. В Україні стріт-арт стає дедалі популярнішим і розвивається швидкими темпами. Вуличні митці створюють унікальну атмосферу рідних міст, прикрашаючи їх, ставлячи запитання, даючи відповіді і привертаючи увагу громадськості до важливих проблем суспільства.

Загадковий ХУДОЖНИК

Бенксі — псевдонім скандально відомого британського стріт-артового художника, політичного активіста та режисера, особистість якого досі не встановлено. Навколо його біографії триває багато суперечок. Згідно з найпоширенішими версіями, справжнє ім’я Бенксі — Роберт чи Робін Бенкс. Саме Бенксі вважають основоположником стріт-арту, іконою вуличного мистецтва. Гостра соціальна тематика малюнків і справжній талант швидко зробили його популярним у всьому світі. А коли в жовтні 2011 року одну з вуличних картин Бенксі в Брістолі було замальовано чорною фарбою, городяни назвали це актом вандалізму. В жовтні 2013 року митець провів своєрідну виставку робіт на вулицях Нью-Йорка, щодня прикрашаючи їх графіті та інсталяціями. Також художник публікує фотознімки настінних картин на своєму сайті та в «Інстаграмі», супроводжуючи їх псевдомистецтвознавчими іронічними аудіокоментарями.