Студентка зоотехнічного факультету Вроцлавського природничого університету (Республіка Польща) Анна-Ева Герловська приїхала на практику у ТОВ «ОЛТО», що в Олександрівському районі Кіровоградської області.
Дівчину прийняло село Цвітне, що майже за триста кілометрів від української столиці. Вона закінчила третій курс. Ще взимку студентам в університеті оголосили, що після навчання цього літа практичні навички вони повинні здобувати у Польщі, Білорусі, Казахстані чи Україні. З діяльністю польських господарств вона знайома, тому хотіла побачити, як господарюють в інших країнах. Хоча практика там — за власний рахунок.
Українка Катя, яка вчиться у Вроцлаві та винаймає житло разом з Анею, запропонувала поїхати в Україну, до своїх батьків: «Поруч, у селі Цвітному, є міцне тваринницьке господарство, де тобі буде що побачити і чого повчитися». Але попередила, що в батьківському будинку немає гарячої і холодної води, а туалет на вулиці... Страшне попередження виявилося жартом. Аня це зрозуміла вже в Олександрівці. Це було своєрідним випробуванням від Каті: чи захоче 22-річна полька, яка звикла до міського комфорту, їхати в українську глибинку, де нема елементарних побутових умов.
Але завзяту Аню це не зупинило! Та найбільше вона зраділа, коли побачила, що у господарів є велосипеди. Бо у Вроцлаві дівчина щодня і на навчання, і на роботу їздить на двоколісному другові.
Коли батьки дізналися, що Аня збирається в Україну, спочатку категорично заборонили це робити: «Там війна!» Але Катя зуміла і їх, і подругу переконати: так, багато жителів Кіровоградщини беруть участь у бойових діях на сході України, так, вони допомагають військовим, але в самій області — тихо і спокійно.
Поїздка польської дівчини в Україну — не перша її мандрівка за кордон. Вона вже побувала у десятку країн. Дівчина закохана у Японію: спеціально вивчала мову, понад рік економила на всьому, аби здійснити мрію — побувати у Японії.
Українську Аня знає погано, але коли говорять повільно, все розуміє. А контакт із тваринниками знайшла одразу. І старанно вчить українську мову.
Їхала сюди, не уявляючи, в яких умовах працюватиме, тому про всяк випадок привезла з собою гумові черевички. Та вже першого ж дня зрозуміла, що вони не знадобляться. Бо у тваринницькому комплексі скрізь чистота і порядок, а догляд за тваринами — якнайкращий.
Про корів Аня знала лише з підручників. Тому жадібно черпає знання і здобуває практичні навички. А от про коней — догляд, раціон, тренування — їй відомо все. До того ж, вона — відмінна наїзниця і планує після університету пов’язати своє трудове життя з конярством. Але не виключено, що поїздка в Україну змінить плани.
Кіровоградська область.
Фото автора.
