Так називають на Закарпатті картоплю з підливою. Василь Галас — командир опорного пункту 128-ї бригади біля окупованої Горлівки. Разом з ним служить і син — теж Василь. Василь-батько мобілізований 2014 року у другу хвилю. Після служби працював рік на заводі, нарізав проводи.
«У квітні 2016 року сина мобілізували, ну і я слідом за ним пішов на контракт, — каже Василь. — Я взагалі-то військовий, служив прапорщиком у залізничних військах з 1994-го до 2003 року. Нинішня служба в ЗСУ — це мій свідомий вибір. Політика — не моє. Я просто захищаю свою країну».
Про забезпечення харчами Василь розповідає, що все нормально, всього вистачає. Але любить готувати, тому щось смачне докуповують самі. Каже, що вдома використовує багато паприки, різні приправи. І тут так само хочеться. Борщ любить варити, а до борщу саламур — часник, перець, олія — ніби соус такий.
«А форма не дуже якісна! Це я хочу сказати прямо. У вересні 2016-го «піксель» видали, а у червні 2017-го штани вже розлізлися на колінах. Футболці місяць, а вона вже вигоріла. Чи хоба б форму давали не на рік, а на півроку. От я купив британську перед АТО, вже вживану, а вона досі ціла», — обурюється Василь.
Ще два Василі Галаси, батько й син, люблять слухати на війні пісні у виконанні Лари Фабіан.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
