Прохолодного жовтневого дня до одного з будинків Бердичева вишикувалася довга черга. Дуже багато людей виявили бажання особисто привітати почесного громадянина міста Миколу Калинського, якому виповнилося сто літ.
Hа знімку: Миколу Калинського (ліворуч) вітає народний депутат України Олександр Ревега.
Фото з сайту berdpo.info.
Народився Микола Іванович у селі, назва якого дуже співзвучна з його прізвищем, — Каленське, що на той час входило до Волинської губернії, а тепер це Коростенський район Житомирщини. Він був четвертою дитиною у багатодітній сім’ї, де зростали семеро братів і сестра. Після нападу нацистської Німеччини шестеро братів Калинських пішли на фронт. Не всім судилось повернутися додому: загинули Михайло і Степан.
А фронтові шляхи Миколи визначила його професія. Він навчався у школі при Малинській паперовій фабриці, на якій рік пропрацював помічником машиніста папероробної машини. Мріяв стати машиністом паровоза на залізниці, та медкомісія забракувала, виявивши проблеми із зором. Тому вступив до Коростенського фельдшерсько-акушерського технікуму. Строкову відслужив на Далекому Сході. Хотів стати лікарем, але цю мрію перекреслив 1941 рік.
Микола Калинський уже на четвертий день війни став фельдшером третьої повітрянодесантної бригади. А закінчив війну капітаном медслужби, командиром санітарного взводу 333-го полку 117-ї гвардійської Бердичівської дивізії.
Нагороджений чотирма орденами. Має багато медалей, за якими можна визначити його фронтові дороги. Медаль «За оборону Києва» — нагадування про жорстокі бої на початку війни. «За оборону Кавказу» — про те, як важко було зупинити гітлерівські війська, які рвалися до нафтоносного регіону. Тут Миколу Івановича було тяжко поранено. Потім були медалі «За взяття Берліна», «За визволення Праги», «За перемогу над Німеччиною».
Під час війни, у січні 1944 року, довелося визволяти Бердичів. А після її закінчення потрапив до цього міста разом із 117-ю гвардійською Бердичівською дивізією. Тут і залишився назавжди. Пан Микола — єдиний визволитель міста, який дожив до наших днів.
Був медиком і в таборі для військовополонених, і у виправній колонії. Завідував здоровпунктом на цегельному заводі. А найдовше випало працювати на АТП у спецмедпункті для перевірки стану водіїв перед виїздом на лінію. Такий заклад на Житомирщині першим почав діяти саме в Бердичеві. Трудовий стаж ветерана — 68 років!
Микола Калинський — великий патріот і мудра людина. У свої сто він любить поезію, цитує Шевченка, Котляревського і переконує, що головною рушійною силою у всьому є любов. Разом із дружиною — вірною фронтовою подругою Ганною Михайлівною — прожили разом у злагоді 65 років, виховали двох дітей. Син Дмитро, як і батько, обрав професію медика. У ювіляра двоє онуків, четверо правнуків.
Щодня дідусеві допомагає соціальний працівник Ірина Поліщук, бо рідні живуть далеко. Жінка любить готувати для нього. Каже, йому дуже смакує гарбузова каша і вівсяне печиво з молоком — ювіляр любить солодке.
— Ми працюємо разом: варимо їсти, прибираємо, читаємо, спілкуємося, вирішуємо проблеми. Це ніби моя друга сім’я. Є такі люди, яким 80, але там відчувається вже втома. Тут людина з кожним роком ніби молодіє душею. Тільки дається взнаки хвороба ніг, — розповідає соцпрацівник.
Звичайно, в день народження було багато квітів, величезний торт. Цілий кошик вітамінної продукції подарували активісти ГО «Вибір Бердичева», які є частими гостями в оселі ветерана. Для нього співали артисти міського Палацу культури, активісти хору ветеранів, грав духовий оркестр.
Оксана ЛУК’ЯНЕНКО.
Житомирська область.
