Не було трьох синів у Івана Айвазовського: були дві дружини, чотири доньки і дев’ять онуків, із яких троє стали професійними художниками. Один з них — Олексій Ганзен (на портреті).
Олексій Васильович (Вільгельмович) Ганзен народився 2 лютого 1876-го в Одесі. Він син Марії (Маріам) — другої дочки художника Івана Айвазовського — та Вільгельма Ганзена — нащадка шведського роду генерального консула Саксонії в Одесі. Його батько служив і вийшов у відставку дійсним статським радником. Вільгельм Львович був прикладом благодійності: мав невелику колекцію картин, із якою постійно брав участь у благочинних виставках, а прибуток від цього йшов на допомогу бідним та дітям.
У юності бував у феодосійській майстерні діда Івана, «де чародій із густими бакенами і з чином дійсного таємного радника писав чарівні марини свої із вражаючою швидкістю», і він дав Олексію перші уроки малювання. Освіту здобував у Другій Одеській прогімназії, потім у Рішельєвській гімназії. У 1900-му закінчив юридичний факультет Новоросійського університету в Одесі з дипломом II ступеня.
У 1901-му поїхав до Мюнхена здобувати мистецьку освіту і провів за кордоном 10 років. Навчався там у К. Зальцмана та П. Мейергейма, в Дрездені — у Е. Брехта, в Парижі — у Ж. Лефевра та Т. Робера-Флері. Високоосвічений інтелігентний європеєць та безкомпромісна особистість, О. Ганзен протягом 1900—1917 рр. був на службі у Відомстві установ імператриці Марії. У 1904—1905 рр. написав картини, присвячені російсько-японській війні: «Загибель броненосця «Петропавловськ», «Нічна атака та супротив міноносців», «Броненосний крейсер «Адмирал Макаров». У 1907 р. експонував свою роботу «Чорне море» в салоні на Єлисейських Полях і отримав нагороду «Mention honorable», що дало змогу виставлятися поза журі. Від 1909-го Ганзен найбільше уваги приділяв флоту. Навесні того року художник здійснив мандрівку на крейсері «Адмирал Макаров», що супроводжував імператорську яхту «Штандарт» під час зустрічі Миколи II з главами Німеччини, Франції та Великої Британії. Один із 60 етюдів, привезених із подорожі, — «Яхта «Штандарт» на Ревельському рейді» — подарував цареві. За працю художника під час мандрів імператор презентував йому булавку у вигляді російського герба з діамантами.
Влітку 1910 р. Ганзен повернувся з Парижа, жив у Одесі, Санкт-Петербурзі, у маєтку Роман-Елі біля Феодосії. Писав морські пейзажі, продовжуючи традиції діда. Купував картини відомих художників. Відкрив безплатну галерею у власному будинку в Одесі, яку після революції було розграбовано.
У січні 1920 р. через Константинополь і Салоніки родина художника емігрувала і оселилася в Рагузі (нині Дубровник). Олексій Ганзен із дружиною придбали віллу на березі затоки Груж і назвали її «Олімпія» — на честь дружини Олімпіади Володимирівни Васильєвої.
До останніх днів Олексій Ганзен займався живописом. Його картини купували для королівських палаців Югославії, Румунії, Італії. У 1929 р. в Парижі в галереї Жоржа Пті відбулася його персональна виставка. У 1933-му в Загребі вийшла книга «Історія військово-морського мистецтва» в трьох томах хорватською мовою. Її автор — контр-адмірал О. Д. Бубнов, ілюстрації — О. В. Ганзена. Його остання виставка була присвячена флоту Далмації — від перших вітрильників до крейсера «Дубровник».
За життя талановитий онук-мариніст геніального діда написав понад 3000 великих полотен. А упокоївся він 19 жовтня 1937 року на власній віллі у Дубровнику.
Ганна ЧЕРКАСЬКА.
