До Вінниці доставили з Москви 6-місячного хлопчика. Мама-заробітчанка після народження залишила його у пологовому будинку. Росіяни поставили нашому посольству ультиматум: або забирайте дитину, або вона стане громадянином Росії. Як вдалося вивезти малюка? Яка його доля нині?
У 35-річної Юлії з Шаргородського району троє дітей. Виховує їх сама. Мала двох чоловіків, але життя з ними не склалося. Коли їде на заробітки, залишає донечку і двох синів на маму й тата. У травні в Москві народила ще одного хлопчика. Після пологів написала відмову від дитини. Одночасно надала письмовий дозвіл на усиновлення немовляти. У той момент навряд чи могла подумати, що її дитиною займуться російські служби.
На знімку: Віталика оточили увагою завідувач дитячого відділення Андрій Лозовий, керівник служби у справах дітей Шаргородського району Валентина Коломієць.
Якщо не заберете, стане росіянином
Як розповіла «Голосу України» керівник служби у справах дітей Шаргородського району Валентина Коломієць, наше посольство у Москві отримало листа від російського МЗС із повідомленням про хлопчика, якого після народження залишила в лікарні заробітчанка з Вінниччини. Якщо дитину не вивезуть в Україну, то їй нададуть російське громадянство, — значилося у листі.
Дипломати домовилися, що росіяни привезуть малюка на кордон. Служба у справах дітей Вінницької ОДА звернулася до головлікаря обласної дитячої лікарні з проханням надати для поїздки за немовлям реанімобіль, лікаря і медичну сестру. «Ми не знали, в якому стані дитятко, тому попросили допомоги у медиків», — пояснює пані Валентина Коломієць, яка вирушила в дорогу разом із ними.
Передавали у міжнародному пункті пропуску «Гоптівка» Харківської області. «Малюк плакав, — згадує пані Валентина. — Росіяни сказали, що його треба годувати, бо у них у поїзді не було такої можливості, а в дорозі вони провели десять годин. Передали нам дитячу суміш, підгузки. Ми мали термос з окропом... Дитина поїла і заспокоїлася».
Пані Коломієць підписала акт про отримання дитини. Їй передали виписку з медичної картки, свідоцтво про народження. Прізвище у мами і немовляти однакове, ім’я — Віталій, у графі «батько» — прочерк, національність не зазначена, місце народження — Москва.
Дорогою до Вінниці малюк плакав, лише коли хотів їсти. Після 12-годинної подорожі автомобіль зупинився біля обласної дитячої лікарні. Там хлопчика впродовж тижня обстежували медики, а потім передали за місцем проживання мами — у Шаргородську лікарню.
Є бажаючі всиновити
Ще під час перебування хлопчика в обласній лікарні до нього навідувалися потенційні усиновлювачі. Купували необхідні речі, ліки. У Шаргороді так само є родини, які чекають можливості стати щасливими батьками. Втім, працівники служби сподівалися, що дитина повернеться до матері.
— До нас приходила рідна сестра матері Віталика, — розповідає пані Валентина. — Зі сльозами на очах казала, що обов’язково заберуть хлопчика. Але вже ввечері зателефонувала і повідомила, що відмовляються це робити. Вона особисто не проти взяти на виховання сина своєї сестри, але та категорично забороняє. Я зверталася також до бабусі й дідуся. Вони відмовилися взяти дитину або ж вплинути на доньку. Сказали, у них нема можливості. А дочка вже має троє дітей. Вона одинока, змушена постійно їздити на заробітки. Тож поки що немовля у лікарні.
«У Віталика вже є перші зубки, він нормально розвивається, голівоньку тримає, сидить, вимовляє звуки, окремі склади, — каже завідувач дитячого відділення Шаргородської районної лікарні Андрій Лозовий. — Є певні відхилення у здоров’ї, але якщо його оточити турботою і любов’ю, виросте здоровим. У нас він відчуває таку любов. Але дитині потрібна батьківська ласка».
«Це не мій малюк!»
Автор публікації зустрічався з мамою Віталика, яка незадовго до того приїхала з РФ. Вийшла з батьківського будинку у світлому спортивному костюмі. На пальцях виблискували персні. Біля неї стояла її мати. З перших слів розмови, що відбувалася на подвір’ї, жінка одразу стала повторювати: «Це не моя дитина! Я її не народжувала. То й що, що записана на моє прізвище? А може, це хтось інший записав».
Далі жінка зірвалася на крик. Не давала можливості говорити мамі, яка запрошувала зайти до хати, хотіла щось повідомити.
Двічі з нею зустрічалася і Валентина Коломієць. Каже, та спочатку заперечувала, що це про неї мова. Стверджувала: це помилка. Коли їй повідомили, що є підтверджуючі документи, почала казати, нібито виношувала дитину як сурогатна мама, але батьки відмовилися від майбутньої дитини. Документів про це не надала...
Вони перебувають неподалік одне від одного: мати у себе вдома в селі, її немовлятко — у районній лікарні. Жодного разу жінка не навідалася до своєї кровинки.
Віктор СКРИПНИК.
Фото автора.
Вінницька область.
