— Воскресіння Христове — найвеличніше торжество Церкви Христової — це свято радості. Першим словом воскреслого Христа було: «Радуйтеся». У ці святкові дні Церква закликає всіх вірян радіти і викликувати: «Цей день, його створив Господь, радіймо й веселімося у нім» (Пс. 117, 24), — наголосив керуючий Волинською єпархією УПЦ Київського патріархату Митрополит Луцький і Волинський Михаїл (на знімку – під час Служби Божої у кафедральному соборі Святої Трійці) у розмові з нашими кореспондентами.
— Пасха — це традиція, яка прийшла до нас із давніх часів, — продовжує Владика Михаїл. — Щоправда, тоді святкування супроводжувалося заколенням пасхального агнця. Коли ж відмінили жертвоприношення у вигляді тварин, то сьогодні приносимо у жертву хліб. Коли приносимо в причасті, це також хліб під виглядом тіла Господнього. А коли говоримо про Пасху, то вона символізує собою інший зміст й інші читаються молитви. Але ж знову-таки: хліб — жертвоприношення.
Миряни у Свято-Троїцькому кафедральному соборі в Луцьку.
І що важливо: коли раніше якесь село чи хутір не мали священнослужителя, а благочестиві люди хотіли причастити хворого, то для цього зберігали освячену паску. Тобто це не просто пасхальний агнець. Використовували замість причастя також артос — це вже інший пасхальний хліб. Це коли ми говоримо про такі форс-мажорні обставини. Тобто паска і артос — набагато більше, ніж просто хліб, спечений до свята.
Отже, ніколи побожний чоловік не кине паску під ноги, незважаючи на те, де і ким вона була спечена, освячена чи не освячена. Люди з благочестям ставляться до самої паски, бо значення вона для нас має зовсім інше, ніж просто святковий хліб. Це викуплена жертва заради нас і заради нашого спасіння.
Того дня, у Великий (Чистий) четвер, ми завітали у жіночий монастир Святителя Василія Великого, де нас зустріла настоятелька обителі ігуменя Анастасія. Просимо показати нам, як випікають тут за старовинними рецептами паски і пасхальний хліб — артос, без яких неможливо уявити Великдень.
Звісно, простежити за всім процесом виготовлення пасок нам не пощастило. Бо, як розповіла інокиня Соломія (на знімку праворуч),
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
закваску на пасхальне тісто вони зробили після молитви о другій годині ночі. А ось як дозріває і вимішується тісто, як додають у нього родзинки і ванільний цукор, як потрапляє воно у малі й великі форми, побачили. Щоправда, довелось довгенько почекати, доки тісто підійде у спеціальній шафі, а потім, наповнивши неповторним запахом свіжої випічки велику залу проскурні, вийняті з електричних печей паски ляжуть на стіл. Але процес на цьому не завершується — сестра Соломія разом із послушницями Катериною і в миру Ларисою беруться оздоблювати паски збитим із цукром яєчним білком, прикрашати їх різнокольоровою посипкою і кокосовою стружкою, а деякі — навіть шоколадом.
Паски в монастирі випікають за рецептом, який передала обителі одна з колишніх послушниць, запозичивши його в своєї бабусі. Не розкриватимемо всі таємниці, скажемо лише, що виходять вони смачними й красивими. Недарма за цими пасками не лише містяни приходять, а й з інших населених пунктів приїздять. Іще одна особливість цих пасок: увесь процес супроводжується щирою молитвою майстринь та їх бажанням укласти в цей святий хліб усю свою душу.
Якщо паска здобна, то артос, який випікають тут лише напередодні Великодня, пісний: у його тісті тільки вода, борошно і дріжджі. Та пошановується він серед православних християн особливо. Як розповіла сестра Соломія, артос стоїть у храмі біля царських воріт. Над ним протягом усього Великодного тижня здійснюють молитви. Після цього його маленькі шматочки роздають вірянам як святощі. Хтось його зберігає, хтось бере в дорогу, хтось споживає, коли відчуває якусь духовну чи тілесну потребу.
— Коли ти його спечеш, відчувається якесь внутрішнє заспокоєння, — ділиться своїми сокровенними враженнями про артос сестра Лариса. — Дуже люблю цю роботу, відчуваю якусь особливу благодать, оздоровлення душі.
Луцьк.
