Неприємна пригода сталася з Тарасом Маніленком — 90-річним мешканцем Жмеринського району на Вінниччині. Щоправда, завдяки їй Тарас Максимович познайомився з гарними, чуйними людьми. На знак подяки повернувся до них ще раз — з букетом квітів у руках.
Того дня пан Тарас очікував у Жмеринці автобус, щоб дістатися свого села Жуківці. Щоб зігрітися, зайшов у їдальню «Харчівня № 1», попросив склянку чаю. Присів за столиком. Через якусь мить відчув, що йому стало зле. Що було далі, не пам’ятає. Про це йому пізніше розповіли медики лікарні. Своїми рятівниками старенький називає також працівниць згаданого закладу. Вони одразу звернули увагу на стан відвідувача. Не гаючи часу, викликали «швидку».
Отримавши допомогу в лікарні, дідусь повернувся додому. Про свою пригоду розповів дружині. Наступного дня знову поїхав до райцентру. Купив букет квітів і переступив поріг «Харчевні».
«Усіх вас, моїх рятівників, запрошую на моє платинове весілля! — здивував дідусь. — Ми з дружиною у парі уже 70 літ! Нинішньої осені плануємо згадати, як зійшлися на життєвій дорозі».
Зовнішній вигляд гостя аж ніяк не виказує його вік. Своїм новим друзям Тарас Максимович розповів, що очолює ветеранську організацію у рідному селі. Розмовляє з гумором: такий у нього стан душі. Видав декілька поетичних збірок, зокрема сатири й гумору. Радив співрозмовницям частіше усміхатися, бо той довго живе, на чиєму обличчі частіше з’являється усмішка.
Додому повертався з гарними враженнями від спілкування і ще одним букетом квітів. Для дружини. Таку зворушливу історію повідала своїм читачам «Жмеринська газета».
Вінницька область.
