Cвітлій пам’яті моєї мами —
Клавдії Іванівни Комлік —
учасниці Другої світової війни,
яка пропрацювала на благо України майже 60 років...
У діброві вітер пісню навіває,
Ще сильніша туга пророста в мені...
Більше, ніж три роки,
матінки немає...
Як ти там, рідненька, в іншій стороні?
Як без тебе жити, не збагну ніколи,
І повік, я знаю, біль цей не мине.
Узяла в обійми всіх весна навколо,
Тільки не обніме матінка мене.
Розпустились квіти у садочку знову,
Та нема в минуле світле вороття.
Не продовжим, люба, тиху ми розмову
Про чесноти, щирість
і про сенс життя...
Не полинем разом у далекі мрії,
В чарівну веселку над сумним дощем,
Де удвох бували, сповнені надії...
Від такої думки в серце ллється щем.
Пташечки щебечуть весело у небі —
Я вже не почую матінки пісні,
Що для серця доньки завжди у потребі...
Але ти співаєш в пам’яті та сні.
Голос задушевний, очі незабутні,
Усмішка осяє обрій навкруги.
З часом, як праматір,
стала ти могутня,
Бо такі безмежні серця береги.
Поминальна неділя 15 квітня 2018-го.
Тетяна КОМЛІК.
Фото матері з родинного альбому.
