У дитинстві лікарі категорично забороняли Олександру КАЗІКУ з Вінниччини займатися будь-якими видами спорту, що передбачають силові навантаження. Всупереч усім заборонам Олександр виборов дві срібні медалі на зимовій Паралімпіаді-2018 у Республіці Корея. Як таке могло статися?
— Я ріс слухняним, — розповів «Голосу України» після повернення з Паралімпіади 21-річний Олександр Казік. — Робив, що казали мама й тато, а вони не могли перечити медикам. Пілікав на баяні — ото був мій спорт.
Так тривало до дев’ятого класу. Тоді до них у школу № 4, що у райцентрі Бар на Вінниччині, прийшов тренер з біатлону місцевої ДЮСШ Марцин Кучерявий. Він усе життя працює зі спортсменами з фізичними вадами. Олександр давно мріяв про спорт і дуже зрадів, коли з’явилася надія тренуватися під керівництвом відомого наставника. Та під час чергового відвідування лікаря знову отримав відмову. Цього разу хлопець сказав мамі: «А я хочу і буду займатися спортом».
Олександр Казік (ліворуч)
та голова Вінницької ОДА Валерій Коровій.
Із села — до вершин
— Перед тим як Саша мав іти до першого класу, лікарі звернули увагу, що у сина різко погіршився зір, — розповідає мама спортсмена медсестра Галина Володимирівна. — Куди ми з ним не їздили. Яким світилам медицини не показували. Нічого не допомогло. Ніч дедалі більше закривала йому білий світ. Про який спорт у такій ситуації можна було говорити? Він навіть на відстані протягнутої руки не бачить. Але наполегливий!..
Казіки мешкають у невеликому селі Балки, що за три кілометри від Бара. Попри це, Олександр виявив бажання навчатися не в селі, а в райцентрі. Чому? Бо там є спортшкола... Тривалий час батьки по черзі супроводжували до школи і назад додому. Далі доручили це старшій сестрі. Від тростини для незрячих хлопець відмовився навідріз. Казав, соромно перед дітьми. Дорогу вивчив, як свої п’ять пальців. Крім того, у нього надзвичайний слух.
— Такого наполегливого вихованця у мене ще не було, — ділиться заслужений тренер України наставник біатлоністів Барської ДЮСШ Марцин Кучерявий. — Скільки разів він на тренуваннях збивав до крові коліна, розбивав носа! Думав, наступного дня не побачу його на заняттях. Але Сашко загоював рани і знов ставав на ролики. У його селі є лісополоса. Там найчастіше він відпрацьовував необхідні вправи. Отак із сільської полоси піднявся на паралімпійську вершину.
До речі, секція біатлону в Барі — єдина в області. Всі інші закрили ще на початку 1990-х років. Чиновники від спорту вважають, що Вінниччина — область малосніжна. Мовляв, навіщо культивувати лижі і біатлон?
«Ну й погодка у Пхьончхані!»
Найбільше вразила Олександра у Пхьончхані... погода. У день, коли виборов першу срібну медаль, температура повітря становила... плюс 15. «Уявляєте, яка каша була на трасі! — каже він. — Особливо на фініші. За кілька днів раптово похолодало до мінус 12. За високої вологості і вітру в горах здавалося, що на вулиці 25-градусний мороз. Коли виборов другу медаль, уже був мінус, але невеликий, два градуси морозу. Бігти було набагато легше».
Сашко зізнався, що сам факт участі в змаганнях вважав своїм успіхом. Думка про медаль навіть не виникала. Хіба що інколи мріялося про «бронзу». Увійти до десятки кращих було б за честь. На запитання, чого йому найбільше хотілося після повернення, відповів так: «Переступити поріг батьківської хати, напитися води з криниці, найсмачнішої у світі, з’їсти маминих пельменів (це моя улюблена страва) і відпочити».
— Подальші плани — підготовка до наступного чемпіонату світу, — каже Олександр Казік. — Змагання відбудуться на початку 2019 року в Канаді. Поки що — відпустка. А в травні вже розпочнуться збори нашої команди. Та й про навчання треба не забувати. Закінчую магістратуру в університеті «Україна».
Нагадаємо, майстер спорту з біатлону Олександр Казік на Паралімпіаді у Південній Кореї виступав серед спортсменів з вадами зору. Дві срібні медалі здобув на дистанціях 12,5 і 15 кілометрів. Ще одна наша спортсменка Ірина Буй, студентка Вінницького педагогічного університету імені Коцюбинського, посіла два четверті місця серед спортсменів з порушеннями опорно-рухового апарату. Ірина теж вихованка Марцина Кучерявого.
Віктор СКРИПНИК.
Фото з мережі Інтернет.
Вінницька область.
