У столичному ліцеї «Наукова зміна» відбулася освітня рольова гра «Модель ООН». Під час неї старшокласники із багатьох столичних шкіл імітували засідання різних органів системи ООН із дотриманням реальних правил процедури, виступали у ролі дипломатів різних країн, дізналися про проблеми в інших регіонах світу та обговорили шляхи їх вирішення. Щорічно відбуваються сотні Моделей ООН у всьому світі.

Ми дискутували на різні теми, робили політичні заяви, утверджували резолюції тощо. Кожен міг вибрати роботу в певному комітеті: від конфліктної та непередбачуваної Ради Безпеки до справедливої Ради з прав людини. А країн взагалі було стільки, що хоч лопатою греби — майже всі 193 члени ООН! Але, як то кажуть, війна війною, а обід за розкладом, тому скрупульозна робота комітетів переривалася смачними кава-брейками та цікавими тренінгами від провідних соціальних діячів.
За два дні кропіткої праці учасниками було прийнято 5 конструктивних резолюцій, які повністю задовольняють потреби країн-учасників, і у них одна мета — єдність заради миру. До того ж, школярі та студенти, які у майбутньому відстоюватимуть гідність нашої країни, здобули знання та корисні лідерські якості, навчились вести палкі дебати та знаходити конструктивні рішення.
А тепер на секунду повернімося у звичайну загальноосвітню школу або навіть престижний ліцей. Тут усе інакше: замість необхідних практичних навичок школярі здобувають здебільшого непотрібні теоретичні знання, які без застосування просто кануть у Лету. Згинаючись під ярмом домашніх завдань, бідні «мученики» фізично не мають часу на саморозвиток і сходять зі шляху становлення елітою, перетворюючись на дилетантів. А такий процес — це деградація нації. До речі, нова освітня реформа передбачає збільшення кількості класів ще на один, тобто теорії стане ще більше...
Чи є альтернативи цьому? Так! І надзвичайно багато. Кожен навчальний заклад може самостійно організувати будь-який захід, запросивши небайдужих фахівців (до речі, в ЄС така практика є загальновживаною). Наприклад, можна проводити хоча б раз на тиждень якісь тренінги від провідних громадських діячів та просто цікавих людей. Кожного разу діти готуватимуть запитання до гостей та дізнаватимуться щось нове із їх презентацій. Також можна створювати локальні гуртки за інтересами: наприклад, дискусійний клуб, журналістський гурток, студію з акторської майстерності та багато іншого. До речі, у нашому ліцеї «Інтелект» нещодавно саме створили Дискусійний клуб, у якому учні проводять палкі дебати на різні теми, готують презентації та у такий спосіб розвивають свої ораторські здібності. Також я порекомендував би проводити у навчальних закладах різноманітні інтелектуальні змагання. Наприклад, у деяких школах проводиться «Що? Де? Коли?». Загалом, головне — це заохотити молодь, а ідеї уже з’являться самі.
Мені та всім іншим завзятим школярам хочеться сподіватись, що у близькому майбутньому щось таки зміниться. Пам’ятаймо: змінити країну на краще можна лише через освіту!

Богдан ГАРЧУ, 
майбутній журналіст.
Фото надано автором.

Київ.