Назар КЕЙСА (юрист, Тернопіль):
— Ніколи не відчував чогось особливого з приводу того, що є ровесником Незалежності. Для мене це було чимось, що розуміється саме собою, а про те, що раніше було щось інакше, свідчили тільки зітхання старших людей. На кшталт «А от раніше, за Союзу…» Хотів би, щоб нині наші люди стали щасливішими, щоб раділи життю. Це не залежить від грошей, чи статків — має помінятися менталітет, мислення. Складається враження, що українці ще в Радянському Союзі навчилися жити, приховуючи свої емоції, навіть позитивні, й досі не можуть з цим розпрощатися.
Мойсей водив рабів сорок років пустелею, ми своїх 27 вже пройшли. Впевнений, що в нас ще є шанс. Нещодавно був із батьком у сусідній Польщі. Можу сказати, що в тих місцях, де ми бували раніше, протягом десяти років майже нічого не змінилося. А Україна міняється дуже стрімко. У мене склалася особиста думка, що маємо набагато кращі перспективи, ніж наші сусіди, а в чомусь ми вже їх перегнали, просто навіть самі не помічаємо тих позитивних змін. Сумно говорити в цьому контексті про війну на сході. Але, хоч би як там було, вважаю, що кожна війна — це переродження, вона змінює людей. Так, кожного дня вона забирає людські життя, але, мабуть, це та ціна, яку маємо заплатити за свою Незалежність. Ми не можемо нікуди дітися від цієї ситуації.
Нині популярна думка, що молодь їде з країни. Особисто я не маю наміру нікуди звідси їхати. Хочу робити все для того, щоб розбудовувати свою країну, а не покидати її.
