Альтернативу поїздкам на заробітки знайшов Олександр Явний (на знімку праворуч) з Вінницького району.

За порадою дружини створив пасіку. Працює, як бджілка, — семеро дітей на руках. Вони, як і дружина, радіють, що тепер батько дома, а не в далеких краях, як було раніше.

 

Усім діткам, крім найменшенького, Олександр подарував маски бджоляра.

 

— Юлю, до бджіл треба щодня раненько вставати. А якщо просплю, хто бджіл випустить з вулика?
Олександр не знав, що ще можна вигадати, аби переконати дружину, що не зможе стати пасічником.
— Я вставатиму, відчинятиму віконечка у вуликах, покажеш, як це робити, не просплю жодного разу, — просила дружина. Її слова вирішили справу на користь пасіки.

Вулики треба відчиняти щоранку?

У різних справах пробував себе Олександр Явний до того, як став пасічником. З дитинства дуже хотів столярувати. Попрацювавши кілька років у столярній майстерні, зрозумів: це не для нього. Їздив на заробітки. Але й це не підходило, бо вдома залишалися дружина і семеро дітей. Його батько був пасічником. І дядько, мамин брат, також доглядав бджіл. Олександр допомагав їм у дитинстві. Саме тому дружина наполягала, щоб і він створив пасіку. Олександр за характером енергійний. Не був упевнений, що в нього вистачить терпіння «пасти» бджіл. Тепер іншої роботи не уявляє, настільки захопило його бджільництво.
Три роки тому купив перші п’ять бджолосімей і почав згадувати, як допомагав на пасіці батькові і дядькові. Якось приїхав з дружиною до знайомого. Той вивіз пасіку в поле. Юля несподівано запитала: «А хто ж зранку вулики відчиняє, якщо вони так далеко від хати?». Пасічник уважно поглянув на жінку, а тоді пирснув зі сміху. Олександр признався дружині, що розіграв її свого часу. Ніхто вулики вранці не відчиняє.

Бджола помирає після укусу, а трутень...

Нині у нього понад півсотні вуликів, кілька порід бджіл. Про кожну з порід може розповідати довго й цікаво. За зовнішнім виглядом крилатих комах визначає, якої вони породи. А ще — за поведінкою. Бджоли, як і люди, бувають спокійні й агресивні. Українська степова дуже агресивна. Пасічник каже, що збувся їх. Більше немає в нього таких комах. Подобається працювати з італійською породою кордована. Миролюбні комахи, щоправда, мед слабо носять. Матку породи карніка німецької селекції привіз з Німеччини, коли їздив на заробітки. Познайомився з одним із пасічників. Допомагав йому розвантажувати вулики, викачувати мед. Коли повертався додому, попросив матку. Привіз у сірниковій коробці. Каже, миролюбнішої бджоли, ніж карніка, він не знає. До вуликів з такими комахами підходить без масок і в шортах.
— 15 укусів упродовж дня — це нормально, а якщо вже від 20 до 30, то це бджоли агресивної породи, — розповідає пан Олександр. — Таких стараюся не розводити.
Йому вдалося зафіксувати на відео вигул матки під час її першого вильоту. Каже, коли матка вилітає, за нею одразу починають ганятися трутні. Для того, щоб запліднити. Тільки ж любов ця, як мовиться, смертельна. Після парування трутень помирає. Пасічник пояснив, що парування відбувається в польоті. Хоча нині вчені вигадали спосіб штучного запліднення матки.
Бджоли не стає, коли вона вкусить когось і випустить жало.

«Тато, візьми нас із собою...»

Два сини Олександра, одному з яких в останній день серпня виповнилося 10, а другому у вересні буде дев’ять років, уже допомагають батькові на пасіці. Просять, щоб дав їм по вулику. Хочуть самостійно доглядати бджіл. Кожному з дітей — у сім’ї одна донечка і шестеро хлопців — батько подарував маски бджоляра. Дуже радіють, бо це можливість йти з ним до вуликів.
— Якщо продавати тільки мед, пасічник не зможе вижити, — розповідає пан Олександр. — Навчився ще однієї непростої справи — вирощування маток. Ні батько, ні дядько не могли освоїти цю науку. Коли розповідаю, досі не розуміють, як таке можливо.
На переконання пасічника, мало платять за мед закупівельники. У липні скинули ціну до 28 гривень за кілограм. Торік давали 39 гривень. Тепер, у вересні, не більш як 32 гривні за кілограм. На ринку можна виторгувати дорожче. Та часу в чоловіка немає, щоб стояти з товаром увесь день.

Прислухайтеся: він... співає

На Спаса Олександр привозив дітей у Вінницю в парк. На Лісопарку зайшов на ринок. Йому запропонували мед. Казали, що травневий. «Дивлюся, а він білий, — каже чоловік. — Що весняний, це правда. Тільки не «майський», а вже змішаний з ріпаковим». Погодні умови нинішнього року не дали можливості зібрати багато меду. Акацієвого пасічник Явний майже не взяв. У той час, коли цвіла акація, раптово похолодало. Знайомі пасічники вивозили вулики на гречку — пішли дощі. Бджіл Явний вивозив на соняшник. Цвітом тішилися недовго. Каже, швидко жовті кошики «потухли».

Віктор СКРИПНИК.
Фото надано Олександром Явним.

Вінницька область.

 

ПОРАДА

Як вибрати гарний мед?
Пасічник дає кілька порад, як вибирати мед на ринку. На його думку, найкращі властивості для організму людини має мед акацієвий, липовий, гречаний. Коли мед переливають з посудини в посудину, якщо він справжній — аж співає. Так колись казав його батько. «Якщо прислухатися, справді можна чути тихенький звук, що нагадує стрекіт цвіркуна, — каже пан Олександр. — Ще одна ознака гарного меду — під час переливання він лягає, в’ється, як змія, пластами, а не тече, як вода». Каже, у липовому можна відчути легкий запах липи, в акацієвому — акації.
У кожного меду свій період кристалізації. Мед із соняшнику кристалізується приблизно через два тижні, з ріпаку — через 10 днів. Акацієвий може залишатися без кристалів тривалий час. За цим показником теж можна оцінювати те, що купуєте. «Найкраще купувати мед безпосередньо у пасічника, — наголошує пан Олександр. — Тоді більше гарантії отримати натуральний продукт».