Уперше цього року голова Львівської ОДА Олег Синютка став об’єктом уваги столичних політиків. Керівник регіону запропонував зробити конкретні кроки, щоб менше людей виїжджало за кордон на заробітки. Але тема трудової міграції виявилася настільки злободенною, що викликала шквал коментарів, критики, дискусій та публікацій. І ось чому.

 

Наліво поїдеш — ЄС, направо — ЄС...

Львівщина — прикордонна область, межує з Європейським Союзом. Виїдеш зі Львова, подолаєш 60—80 кілометрів — і шість прикордонних переходів до Польщі. До Закарпаття чи Волині теж рукою подати — і там повсюди пункти пропуску. В обласному центрі ледь не на кожному стовпі висять оголошення: робота за кордоном. І зарплати пропонують у 3—5 разів більші. Як у час безвізу, за який ми так боролися, і невисоких заробітних плат зупинити трудову міграцію?
Ситуація загрозлива. В області, якщо відмінусувати безробітних, 1,2—1,3 млн працездатного населення. Але єдиний соціальний внесок сплачують лише 630 тис. осіб. В ОДА виникло закономірне запитання: куди поділися майже 400 тис. жителів Львівської області? Нехай іще 100 тис. самі собі якось дають раду чи працюють у тіні — це проблему не розв’язує. Адже 300 тис. гуляє невідомо де. Можна очікувати, що під цими словами з’явиться безліч коментарів: «Я в Польщі... я в Іспанії... я в Італії... я в Росії... я в Чехії... я в Словаччині...». Що ми маємо у кінцевому підсумку: майже чверть активного працездатного населення не платить податків. Як же тоді утримувати школи, лікарні, дороги?
Олег Синютка запропонував своїм підлеглим подумати, що можна зробити, аби менше земляків залишали Україну. На нараді запропонували провести інформаційну кампанію. Випустити буклети про те, що несолодкий хліб на чужині. Переглянути діяльність кадрових агенцій, які часто працюють без ліцензій. Після перевірки 92 зареєстрованих компаній 54 припинили існування. «Це ж остання справа — спонукати людей виїжджати»!

Переказали більше, ніж інвестори

300 тисяч жителів Львівщини належать до тих трьох мільйонів українців, які нині постійно працюють за кордоном. За перше півріччя 2018-го трудові мігранти переказали в Україну 6,35 млрд доларів — це в рази більше, ніж усі разом узяті інвестори. Нині понад мільйон українців працює в Польщі — у кожній п’ятій компанії. І отримують вони таку ж зарплату, як і поляки.
Львівська область, так би мовити, експериментальна. Тенденції, які тут спостерігають, через рік-два поширюються на всю країну.
Не можна сказати, що проблема трудової міграції виявилася для команди Олега Синютки несподіванкою. Ситуацію передбачили, до неї готувалися. На околиці Львова виріс із десяток сучасних підприємств, де зарубіжні інвестори пропонують тисячі вакансій швачкам, укладачам кабелів, технологам... Місячна зарплата — понад 8 тисяч гривень. Рекламні оголошення закликають влитися в трудові колективи зарубіжних підприємств. Але наші мудрі галичани, які об’їхали півсвіту, цікавляться: «Чому в Україні за таку працю платять 8 тис. грн, а в сусідній Румунії — 800 євро»? І їдуть у Румунію. Кордони відкриті — свобода пересування.
Олег Синютка був змушений долучитися до дискусії щодо того, як зупинити трудову міграцію. Він вважає, що наступив на горло тим, хто хоче, щоб українців стало менше на рідній землі, й стимулює еміграцію, сіє зневіру у власних силах.
«Лише минулоріч на Львівщині вдалося запустити 84 нові виробничі потужності й створити 8 тис. робочих місць. Головне, у людей з’явилася можливість працювати поруч із домом, з рідними, виховувати дітей», — вважає очільник регіону, який до своїх коментарів додав іще й список з майже тисячею вакансій із зарплатою 10—12 тисяч і вище.
До цієї дискусії долучився й народний депутат України Олег Ляшко: «Єдиний шлях зупинити трудову міграцію — підвищити зарплати і пенсії. Як не лякай медика — якщо в Україні він отримує 5000 гривень, а в Польщі — 25000, то його ніщо не зупинить. Всім треба годувати сім’ї, навчати дітей, купляти житло. Для цього не забороняти виїжджати на заробітки треба, а створювати в Україні такі умови, щоб люди самі не хотіли виїжджати. Окрім гідних зарплат, українцям треба дати доступні кредити на квартири, доступну і якісну освіту, медицину. Така політика поверне українців додому і возз’єднає сім’ї».
Олег Синютка теж вважає, що головний спосіб зупинити трудову міграцію — підвищення рівня оплати праці. 12—15 тис. грн — це та зарплата на Львівщині, яка стримає людей.
Виступаючи на третьому Всеукраїнському фестивалі християнської молоді під час дискусії «Виїзд за кордон: відтік мізків чи нові можливості?», він так сформулював своє бачення проблеми:
«Якщо говорити про освіту, то її потрібно здобувати або ж у хороших, якісних українських вишах, або тоді у тих вишах, які входять у ТОП світових і де справді дають добру освіту. Друга річ — це праця. Сьогодні на Львівщині не проблема отримувати добру заробітну плату, починаючи від робітничих професій і закінчуючи інтелектуальними. Тут важливе бажання кожного, адже хто хоче заробляти гроші, той має тут таку можливість. Багатими можна бути будь-де, успішними українці можуть бути тільки в Україні. І я в цьому переконаний. І я справді робитиму все для того, щоб українці мали можливість для самореалізації в Україні».
«Нас треба шанувати»
До дискусії на тему трудової міграції в соціальних мережах долучився і заробітчанин Василь Співак. І ось що він розповів: «Учора у ФБ прочитав, що нема чого на нас звертати увагу — толку з нам мало. Думаю, що трохи не так. Найперше, заробітчани заслуговують на повагу за те, що мали сміливість вирушити у невідомий світ. Не кожному дано мати таку сміливість. Але більшість із нас повернуться назад — не вічно нам гарувати. Але повернуться з іншим мисленням. Це вже будуть зовсім інші люди, які вміють ризикувати і не бояться, які бачили краще життя, які навчилися працювати не 8, а 10—12 годин. А толку мало саме з субсидіантів, дотаційників та інших халявщиків, які нікуди не поїдуть. Ось це ключова проблема, бо в українцях вбивають почуття господаря і виховують тупе стадо, яке молитиметься на дотацію та субсидію. Тому писарям з державної служби треба думати про нові робочі місця та конкурентну оплату праці. Тоді все врівноважиться. А сидіти на маминих пиріжках і біля жінчиної цицьки та протирати штани з 9.00 до 18.00 — на це великого розуму не треба. За кордоном такого працівника не триматимуть, бо там платять за результат».

Замість коментаря

На початку вересня Львівська обласна служба зайнятості пропонувала майже 10 тисяч вакансій, з них 67,3% — для робітників, 23,7% — для службовців, 9% — для тих, хто не має професії.
Заробітна плата для 45% вакансій — до 5 тис. грн, для 40% — від 5 до 8 тис. грн, а для 15% — понад 8 тис. грн.
На перше вересня у Львівській області на біржі зареєстровано майже 14 тис. безробітних, з них 62% з вищою освітою, молодь віком до 28 років — 37,2%.
З одного боку, маємо низькі зарплати для робітників і дрібних службовців, а з другого — захмарні для високопоставлених чиновників та керівників державного сектору економіки. Львівський правник Зенон Котик вважає, що потрібно терміново на законодавчому рівні врегулювати максимальний розмір зарплат та пенсій. У сфері держслужби, правоохоронної та судові діяльності, а також для керівників державних підприємств максимальний місячний розмір оплати не має перевищувати 10 середніх зарплат в Україні, а хто хоче заробляти більше — хай іде в приватний бізнес.

Львів. 

Фото з відкритих джерел.