Мos legem regit — звичай править законом

Вступ

Велич правосуддя і юристів у судах в Античному та Середньовічному суспільствах до виникнення феодальної залежності та рабовласництва — незаперечні. Допоки надмірне багатство не перетворило їх на органи влади у політиці держави:
1) Давно відійшов у забуття крилатий вислів греків народовладного періоду, якщо в тюрмі перебуває хоча б одна людина, то в суспільстві вже є тривога, і необхідно вжити термінових заходів; 2) У художніх картинах зображення козацького життя в Україні образно зафіксовано засоби покарання; 3)  Залишалися вкопані на майданах «стовпи ганьби» і кімнати тимчасових ув’язнень у будинках громад самоврядування, щоб його влада у громаді контролювала покарання;  4) А тепер тюрми держав переповнені, а мирна місія природного права обмежена політикою влади держав; 5) Історична взаємодія правової і юридичної наук тут зупинена впливом політики влади держави. Чому?
Навіть офіційна академічна наука ще не відійшла від догм римського права та не визначилася, що основи знаменитої кодифікації здійснювалися візантійським імператором Римської імперії Юстиніаном у комісії висококваліфікованого його квестора Трибоніана у 530—533 роки нашої ери — період існуючого диктату держави, в якій вони і кодифікаційна комісія були впливовими панівними представниками або політичною тогочасною імперською державною елітою і саме тому так і не змогли перебороти дії ідеології рабовласницької держави над правами і свободами людини.
Разом з цим 50 книг Дігестів Юстиніана є правовим дороговказом ідеологій ідеалістичної та матеріалістичної, впливаючи на їхні юридичні системи боротьби між ними, у тому ж існуванні. Тепер вже й в глобалізований час. І війни ідеологів з їх новоствореними системами зайшли у глухий кут, бо незалежно від походження названих ідеологій (від бога чи людей) й вірувань суб’єктів правопорушень вони за їхньою мотивацію вчинків мають схожу або однакову основу за наслідками і судять їх такі ж світські суди з аналогічними покараннями у системах місць їх відбуття своїм життям.
3 лютого 2018 року в «Голосі України» — газеті Верховної Ради України — вийшла публікація під назвою «Людство: глобалізація інтелекту світогляду в єднанні природничих і гуманітарних наук» з головною метою — формувати інтелект людини вихованням і правосвідомість спільним знанням права в єднанні ідеологій.
Дивлячись на перевантаження суддів та працівників суду в судах загальної юрисдикції, особливо першої інстанції, неможливо примиритися з організацією діяльності в судах цього рівня, насамперед, з таких проблемних питань: 1) Факту досить поверхового відкриття проваджень у справах без належних доказів; 2) Застосування заходів, щоб отримати судовий збір; 3) Ігнорування постановлення окремих ухвал з метою викорінення правопорушень; 4) Стимул — схована форма податку державою у судах і їх безвідповідальність в отриманні судових зборів; 5) Нерідко нетактовним ставленням в судах до громадян з боку і первинної ланки працівників суду при їх зверненнях до суду; 6) Установлених обмежень прийому позовних заяв, зокрема, лише двома днями на тиждень; 7) Факти незаконного системного використання судами підзаконних актів, що суперечать Декларації, Акту і Конституції та Законам України.
В Україні віками існувала традиційна звичаєва у народному житті та в судах система примирення, і вона як суспільне явище була властива й стародавнім народам, що засвідчується її походженням від латинського слова mediatio (посередництво), яке є одним із витоків формування судової діяльності. Тривалий час такою була судова практика, зокрема, суди першої інстанції у справах про розірвання шлюбу не мали права ухвалювати такі рішення і, щоб зберегти сімейний союз як надзвичайно складне соціальне явище, проводили стадію примирення, і сторони спору мали час і термін переосмислити ситуацію, і лише тоді суд вищої інстанції ухвалював рішення.

Частина перша
Правовідносини оксамитових досягнень: честь і гідність людини народу в революціях майданів;
право громадянського суспільства України

§1

Salus populi suprema lex — благо народу — вищий закон.
На жаль, цю медіаційну систему реформатори «державотворення» знищили, але народна мудрість навчала, що інтелект Людини, її мораль і правосвідомість є найпершим благом у сім’ї, а відтак і в родині, що було основою і для єдності всього народу. Повага до прав і свобод Людини є джерело ладу громадянського суспільства України-Руси для соціальних умов народовладдя, яке сформує і статус правової держави. Їх історія — це віки тисячоліть у розвитку цих надзвичайно складних явищ.
Без знань основ таких суспільних явищ, історичного зв’язку з іншими видами цієї системи не можна пізнати глибинний зміст права, яке є об’єктом та предметом досліджень у суспільному розвитку Людини і Народу в науках права і юридичній, бо перша є матеріальною основою в суспільних відносинах людей, а друга процесом її реалізації між громадянами та з юридичними особами в різних сферах суспільства.
Цивілізація народів країн, які історично пов’язані з Україною часів Київської Русі, правильно визначили значення освіти у галузях права зі спеціальністю уніфікованої назви «Правознавство»: з пізнання теорії і практики історії права; інтелектуального; сімейного; земельного; цивільного; фінансового й інших прав Людини у різних видах свобод і обов’язків; авторського; адміністративного; кримінального; захисту в правосудді й судочинстві і, раптом, — право оксамитової етики з охопленням принципу медіації з античного народного майданного права.
Сотні тисяч віків минулих тисячоліть народи людства спільними зібраннями народу вирішували головні питання. Геніальний голландський правознавець Гуго Гроцій (1583-1645), намагаючись пояснити причини Тридцятилітньої війни в Європі, як й інших війн, став основоположником природного і міжнародного права із глибинним висновком: «Право є тим, що не суперечить справедливості. Суперечить же справедливості те, що проти природи істот, які мають розум».
За вченням Г. Гроція природне право ґрунтується на реальних правилах життя людини і народів, що виникли в процесі розвитку суспільства і стали його історичним здобутком. З цих дослідницьких переконань мислитель переконував, що природне право є священним і непорушним. Саме тому принципи такого права становлять основу системи міжнародного права. Ці ідеї і стали основоположними.
Ситуація з визнанням Гегеля майже головним основоположником об’єктивного ідеалізму і його відкриттям як мислителя — відкриттям новітньої епохи в розвитку філософії права, завдяки його праці «Філософія права» (1820), то реальне наукове відкриття основ об’єктивного ідеалізму по праву належить іншому авторитетному теологу — Феофану Прокоповичу, з працями якого Гегель ознайомився в Кенігсберзі, де публікувалися твори Феофана Прокоповича з розвитку об’єктивного ідеалізму.
§2
Ми тому і поставили цю статтю під історичним девізом: Мos legem regit — звичай править законом, щоб зазначити роль історичних закономірностей розвитку такого права. Бо головною закономірністю стародавніх народів була життєва практика приймати закон й надавати йому юридичну силу тоді, коли він пройшов стадію народного звичаю або традиції в їх громадянському суспільстві.
2.1.
У цьому складному гуманітарному розвитку сьогодення важливо й знаково, що в інтелектуальному українському житті наближається п’ятирічний ювілей часопису з назвою «Оксамит» (Oksamyt) — подія етичного відродження нашої самобутності завдяки Тамарі Іванівні з її творчістю жіночої особистості, щирої патріотичної громадянки України, яка своїм серцем, розумом і душею у зрілому молодому віці зуміла виокремити й публічно дарувати людям ідеологічні й духовні виміри життя і лише потім її матеріальні наміри і потреби, щоб у цьому журналі кожний громадянин з добропорядними намірами позитивів або критики мав можливість опублікуватися.
§3
Тут і засади самоврядування — це право людини громади для влади народу, закріплених відповідно в: 1) Декларації про державний суверенітет України; 2) Акті проголошення незалежності України; 3) Тотожних їм нормах Конституції України, особливо матеріальному природному праві; 4) Гарантіях соціальних та суспільних відносин Людини і Народу у Суспільстві; 5) Взаємодії й інших осіб з метою, 6) щоб людина рідної нам України створила умови у діях правової держави.
3.1.
Зосередження також і уваги на умовах, причинах і мотивах дій тих керівників держави, які не виконали засад і положень народних Декларації й Акту проголошення незалежності України. Суспільство влади народу України повинно невідкладно забезпечити встановлення історичної істини та справедливості й захистити збереження національних традицій України, честь та гідність Людини.
§4
Українські приклади властиві козацтву України і чому козак віддавав життя, як і Сократ, на протест суддям Афін за вплив на них багатства, що руйнувало Суспільство, родові, сімейні устої і громадянський лад з виправданими віками звичаями, які ставали правом лише після його визнання вільно виявленої волі народу. Тому Платон, учень і послідовник сократівської ідеології народовладдя, до кінця свого життя вивчав та досліджував призначення держави періоду Республіки.

Частина друга
Діалектична основа принципів права: звичаї і традиції природного права Людини;
процеси їх перетворенняв закони

§ 5
Історичне значення природних прав, змісту їх законів і гарантій це мирне демократичне виконання: а) і для реалізації сучасного принципу верховенства права; б) необхідності реалізації в Україні Декларації (15.07.1990) Акту проголошення незалежності України (24.08.1991) та Конституції України; в) оксамитових вимог громадянського суспільства про прискорення формування й розвитку правової держави в інтересах Людини, Громадянина, Народу України.
5.1.
Суть в мудрості права: а) Salus populi suprema lex — благо народу — вищий закон; б) Мos legem regit — звичай править законом; в) І це знав Володимир Мономах (1053-1126), зазначивши її мету в «Повчаннях» у ХІ ст. Ці визнані принципи діють віками. Але коли посадові особи держави в Суспільстві ігнорують мудрі основи історії прав Народу, прав і свобод Людини, тоді необхідна велич і сила суду розкрити причини та умови протистоянь, конфліктів і війн з їх трагічними важкими втратами. Україна знає цю політику рукотворних наслідків.
5.2.
Тому політика влади посадовців, залежність суддів у розгляді справ не можуть замінити обґрунтоване природне право Людини і Народу в практиці життя та науки в їхньому Суспільстві. Через це цивілізовані країни й закріпили та виконують принципи, що поєднують кращі здобутки історичних витоків (джерел) права національного з визнаними пріоритетами дій міжнародного для гарантій та їх забезпечення в діяльності справді незалежного та неупереджених судді й суду.
§6
Україні та її народу принесли успіх напрацьовані наукові й практичні дослідження вітчизняної правничої школи, використовуючи досвід Київської Русі, важкі уроки визвольної національної боротьби козацтва України 1648-1654 років, Української Центральної Ради, позитиви творчого вкладу й здобутків Гетьманщини:
6.1.
а) Верховенства права, що є природним і базується історично на єдності засад: 1) звичаїв, традицій і законів націй; 2) аналогічно на міжнародному праві; 3) основах принципів, положень і статей Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, схваленої та прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН;
§7
б) Проведеної безпосередньо з народом і майбутніми виборцями пропаганди альтернативних виборів органів народовладдя і заходів з вересня 1989-го й на початку 1990 років, що забезпечило перемогу ідеології народовладдя на мажоритарних округах України, а згодом і прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року — основи нової Конституції України, яку схвалено на двох всенародних референдумах. Це є феноменальна перемога народу України з демократичним внеском у міжнародну історію про наше національне життя;
7.1.
в) Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року став результатом єдності народу і мети виконання Декларації, і тому в його другій частині було конституційно закріплено головні принципи та норми права щодо обов’язкової реалізації Декларації про державний суверенітет України, а саме: 1) «Територія України є неподільною і недоторканною»; 2) «Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України». 3) «Здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України»; 4) «Територія України є неподільною і недоторканою»; 5) «Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України». Що ж тоді руйнує?
§ 8
Небезпека знищення Декларації про державний суверенітет України як системної народовладної основи нової Конституції України, але залишити лише похідний від Декларації документ суспільства і держави — Акт проголошення незалежності України — це прямий ульяново-ленінський і джугашвілі-сталінський більшовицький партійний прийом політичної корупційної схеми обманути народ.
8.1.
Приклади: 1) Договір про створення СРСР у 1922 році; 2) Конституції СРСР 20-х років і особливо 1936 року; 3) Партійне лицемірство для народу і деформація правди такою демонстрацією про владу народу, але під жорстоким контролем капересесівської партії; 4) Репресіями проти «ворогів народу» і голодоморами в «суверенних республіках»; 6) Навіть у центрі для страху; 7) Знищити неугодних з їх практикою дій; 8) Політичних «партійних чисток»; 9) Страхіть діяльності так званих правоохоронних енкеведістських і чекістських репресивних органів для публічних політичних судових процесів; 10) У результаті цих дій загинули мільйони громадян.
§ 9
Сучасна узурпація влади народу, усупереч демократичним завоюванням 1989-1993 років, яку партократи з олігархами вже відзначили антиконституційним і незаконним розпуском Верховної Ради України й всього депутатського корпусу ХІІ скликання, що є наслідком дій керівників державної влади. Необхідно терміново відтворити першу редакцію Конституції України, але цього буде недостатньо, якщо не опублікувати результатів всенародного схвалення проекту нової Конституції України, матеріали якого вже сховали в архівах та підвалах Верховної Ради України.
§10
Висвітлити і пояснити, що з розпадом СРСР рештки партократичних сил після схвалення Декларації про державний суверенітет України і внесення змін та доповнень на її основі в Конституцію України редакції 24 жовтня 1990 року створили неймовірний супротив в центрі колишнього «Союзу суверенних республік» і вони, ще будучи фактично при управлінні державними процесами, зуміли за проектом московських КДЕБістів організувати ГЕКАЧЕПістський путч з повернення їх партійно-політичної державної влади, щоб не допустити людей до народовладдя:
10.1.
а) Путчісти були підготовлені фінансово та у військовому планах: перше, вони утримували фінанси у своїх руках, оскільки ще діяв Центробанк та Ощадбанк, перший з яких контролював зовнішні фінансові потоки; друге — це заощадження грошей громадян; третє — спільними діями привласнили внутрішні і закордонні партійні фінансові ресурси; четверте — створили фінансову базу для олігархату;
10.2.
б) В Україні за період протистояння народу і більшовицької політичної партократичної з олігархами влади привласнено 135 000 000 000 радянських рублів заощаджень громадян або майже 140 мільярдів доларів США у співвідношенні тодішньої вартості валют. Ці корупційні афери не отримали законних розслідувань;
10.3.
в) Якщо в Прибалтиці військовий тягар тиску жертовно й подвигом взяв на себе народ Литви, то в Москві народ Росії обійшовся силами, які об’єднав Єльцин Б. М. з участю Демократичного блоку, який тоді очолював депутат Андрій Сахаров;
10.4.
г) Від України найбільш активними у боротьбі за демократію і народовладдя були народні депутати СРСР: В. Грищук, А. Назаренко, Ю. Сорочик, В. Черняк, В. Яворівський, А. Ярошинська, які допомогли автору проекту альтернативного Закону України Олександру Коцюбі із завершенням та публікацією при сприянні О. Т. Гончара, а також передачею опублікованого проекту Верховній Раді України ХІ скликання. На його основі були внесені суттєві зміни і доповнення у виборче тогочасне законодавство, що забезпечило демократичні вибори в березні 1990 року.
§11
Ідеологія народовладдя — відродження республіканського історичного періоду в розвитку України знайшла своє нове відродження в сучасності — Декларації про державний суверенітет України, схваленої 17 вересня і 01 грудня 1991 року народом на всеукраїнських референдумах. Основи народовладдя закріплені народом України в її окремих із головних частин — розділ ІІ НАРОДОВЛАДДЯ, а після нього розміщено розділ ІІІ ДЕРЖАВНА ВЛАДА, що засвідчує пріоритет влади народу України над владою держави, до якого не спроможний звикнути політикум, особливо з оточення керівників держави, які так і не змогли привикнути до історичної правди.
11.1.
Знамениті слова Степана Хмари: «Тільки правда спасе нас» в інтерв’ю з головним редактором Т. І. Маркеловою (Всеукраїнський суспільно-політичний журнал «Оксамит», січень-лютий 2015. Стор. 38 — 41) треба занести у книгу «Золоті розсипи» й словники та навчальні підручники для засвоєння правди у цей період складного розвитку і час важкого відродження й становлення незалежності України.
§12
Побажання і пропозиції: 1) Започаткувати в газеті «Голос України» і журналі рубрику — Оксамитова медіація із зверненням до Верховної Ради України, схвалити Закон України «Про медіацію»; 2) З метою виховання громадян, формування свідомості та правосвідомості запропонувати керівництву кожної з гілок влади та Київській міській владі спільно узгодити й розробити проект музейного зразка на парковій площі, де збудована «Райдуга», і там розмістити повний текст Декларації про державний суверенітет України, як оригінально це зроблено у США, місті Вашингтон, музейним комплексом про схвалену їх народом Декларацію незалежності 1760 року; 3) На алеї, яка веде до пам’ятника Пилипу Орлику, по обидві сторони алеї вмонтувати оздоблені щити з текстом Конституції — Пакти Війська Запорізького або зазначити всі три офіційні назви цього величного правового пам’ятника України.

Олександр КОЦЮБА, народний депутат України ХІІ(І) скликання, голова Комісії з питань законодавства і законності, член Президії Верховної Ради України, Заслужений юрист України,  Генеральний суддя Міжнародного об’єднаного козацтва, член-кореспондент  Національної академії правових наук України.

 

Руслана КОЦЮБА, доктор юридичних наук,  співавтор  багатотомного науково-популярного видання «Козацьке братство. Лицарі України».