Буковина почала відзначати 100-річчя Буковинського віча та 100-річчя утворення Західноукраїнської Республіки. Це дуже важлива та вікопомна подія, яка стала моментом істини, самоідентифікації Буковини після розпаду Австрійської імперії Габсбургів. Тодішня громада вирішила приєднатися до Західноукраїнської Народної Республіки з подальшим приєднанням до Великої України. Це було історичне рішення.
Буковинське віче 1918 року (архівне фото).
Фото з відкритих джерел.
У рамках святкування у Чернівцях проведено міжнародну наукову конференцію «100 років Буковинському вічу: від ідеї до реалізації». Відбулося покладання квітів до могил представників Української Національної Ради від Буковини на кладовищі по вулиці Зеленій та до пам’ятника Героям Буковинського куреня, і, звісно, до пам’ятника Тарасу Шевченку. Також квіти віднесли на могилу видатного громадського та політичного діяча, голови Українського крайового комітету Буковини Омеляна Поповича, який похований за Дністром у місті Заліщики.
Активну участь у святкуванні взяли митці, презентувавши інсталяцію «100 років Буковинському вічу» та виставку робіт членів Спілки художників України у фойє облдержадміністрації.
Урочисте засідання сесії Чернівецької обласної ради та святковий концерт відбулися в обласному музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської, де, окрім місцевих митців, із концертною програмою «Пісні січових стрільців» виступив Олег Скрипка з гуртом «Хорея Козацька».
А Мармурова зала Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича з нагоди свята приймала Форум інтелігенції та громад Буковини.
До 100-річчя віча у Чернівецькій бібліотеці імені Михайла Івасюка також презентували бібліографічний покажчик із статтями довкола цієї події, архівними документами, віршами, що присвячені вічу, та велику кількість фотографій.
«100 років тому, 3 листопада 1918 року, у центрі Чернівців громада, яка зібралася, провела велелюдне крайове віче. Стурбованість та активність людей була викликана тим, що Австрійська імперія припинила своє існування, і буковинцям слід було визначатися зі своєю долею. Люди переважною більшістю голосів висловили бажання щодо «прилучення австрійської часті української землі до України». Було проголошено возз’єднання Північної Буковини і ЗУНР та подальшу Злуку з Великою Україною. Учасники віча висловили чіткий протест проти спроб Румунської національної ради проголосити всю Буковину румунською землею.
Це було дуже важливе рішення, яке, незважаючи на жорстке політичне протистояння і тиск Румунії, визначило історичну перспективу Буковини. Більше того, Буковинське віче яскраво продемонструвало, що переважна більшість населення краю є українцями.
На жаль, невдовзі у ситуацію втрутилися події світового масштабу та війна. ЗУНР вела тяжкі бої на два фронти, Буковину захопила Румунія.
І в результаті у 1919 році згідно із Сен-Жерменським мирним договором Румунії віддали Південну Буковину, а за Севрським мирним договором 1920 року — ще й Північну.
Проте історична правда врешті восторжествувала. У переддень Другої світової війни і після неї Буковина, як і вся західноукраїнська територія, де була проголошена ЗУНР, повернулася до материнської України.
І початки заклали саме ті буковинці, хто 3 листопада 1918 року вийшов на віче, щоб на весь світ заявити, що Буковина — українська земля.
Нині ми маємо нові виклики, на сході Україна відбиває російську агресію, на заході — країни, котрі й далі зазіхають на частину українських земель, ведуть підривну діяльність проти нашої держави, дискредитують її євроінтеграційні наміри, блокують вступ до НАТО.
Як елементи гібридної війни, розв’язаної Москвою, окремі представники їхніх урядів намагаються переглянути західні кордони України та піддати сумніву історичні реалії.
Реально нічого за століття не змінилося на цьому географічному перехресті Європи.
Тому ми маємо раз по раз подумки звертатися до подій 3 листопада у Чернівцях і триматися купи. Всебічно захищати інтереси України на всіх фронтах, розбудовувати нашу державу, її економіку, наше військо, ставати міцнішими щодня. Історичні аргументи є дуже авторитетними чинниками», — заявив з нагоди ювілею народний депутат України Іван Рибак.
