або Що більше влада, то небезпечніше зловживання

Почну, мабуть, з епілогу. Це дослідження могло й не з’явитися в газеті, якби автор навесні минулого року зустрівся з керівництвом Криму. Ви повірите, що під час відсутності глави уряду Анатолія Могильова ніхто з міністрів і начальників департаментів не побажав обговорити з кореспондентом парламентської газети тривіальні проблеми півострова? Але так і було. «Бойкот» чиновників начальник управління інформаційної політики — прес-секретар Вікторія Лисіна пояснила просто: мовляв, Анатолій Могильов у відпустці й ніхто не може замінити його під час інтерв’ю із представником такого шанованого видання. Я тоді зазначив, що начальник-епікуреєць має право насолоджуватися життям не тільки у відпускний період. Головне, щоб життя не припинялося в довіреному йому регіоні, яким правлять, крім нього, відповідальні клерки. А, виходить, без одобрямса керуючого товариша ніхто з них не насмілився звалити на себе непосильну ношу компетентного співрозмовника.

 

Говорити планувалося про роботу бюджетоутворюючих підприємств, про проблеми й перспективи транспортників, зокрема, авіаперевізника-монополіста. Про конфлікт, що розпалювався тоді, між ним, Публічним акціонерним товариством «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» і суб’єктами наземного обслуговування й ТОВ «Підприємство ВІТЕК».

Дуже просимо: геть з поля!

Тридцять перший день грудня 2013 року. МА «Сімферополь». Об 11 годині 02 хв. водій паливозаправника (ПЗ), що належить ВІТЕК, одержав заявку від диспетчера: заправити літак ВАТ «Уральські авіалінії». Машина вирушила до стоянки. При під’їзді до неї назустріч зненацька вибіг інспектор служби авіаційної безпеки МА. Через дві хвилини на автомобілі служби під’їхав начальник охорони і перекрив «Газеллю» шлях ПЗ. Свої дії вони пояснили виконанням наказу начальника. Екіпаж російського судна спочатку навідріз відмовився від послуг невідомого паливозаправника, що з’явився, як чорт із табакерки. Але незабаром змушений був погодитися на нав’язані послуги — зобов’язання перед пасажирами понад усе.

А тим часом на іншу стоянку прибув літак ВАТ «Аерофлот РА», до якого співробітники аеропорту також не допустили заправника ВІТЕК.

Дивні, м’яко кажучи, і небезпечні дії служби безпеки експлуатанта аеродрому не були антитерористичними навчаннями. Чим, запитуєте? Продовженням конфлікту, який можна було погасити навесні минулого року...

Про його причини розповідає директор ТОВ «Підприємство ВІТЕК» Акоп Андріасян:

— З 1996 по 2012 рік ми без проблем працювали в аеропорту «Сімферополь». Компанія виконувала повний цикл технологічних робіт із приймання, обліку, зберігання авіапалива і заправки літаків українських і міжнародних авіаліній. У власності ТОВ прирейковий і видатковий склади ПММ, паливозаправники й інша техніка; у структурі підприємства служба ПММ, до складу якої входить лабораторія.

Ми функціонуємо на підставі Сертифіката відповідності, який видає Державна авіаційна служба України на три роки. У грудні 2012-го закінчувався термін дії документа і ВІТЕК задовго до цього відправив у ДАСУ заявку на проведення чергової сертифікації.

У січні 2013 року Державіаслужба повідомила, що сертифікаційні роботи буде проведено ТІЛЬКИ ПІСЛЯ УЗГОДЖЕННЯ нашої заявки керівником аеропорту. Її тричі надсилали голові правління ПАТ Борису Солдатку. Дві з них він проігнорував, а третю повернув без узгодження й повідомив, що ним до ДАСУ надіслано листа із проханням продовжити термін дії старого сертифіката на один місяць (?! — Авт.). ДАСУ змилостивилася й продовжила на три місяці. Своїми зухвалими діями Солдатко дав зрозуміти, що з ринку нас дуже просять піти по-доброму. При цьому він не приховував, що ПАТ «розв’язує проблему організації заправки літаків альтернативною компанією».

Ми не проти конкуренції й упевнений, що, маючи колектив професіоналів-однодумців, досвід і сучасні технології, переможемо в чесній боротьбі. Питання в іншому: чому на догоду комусь поставлено питання про ліквідацію успішно працюючого підприємства, яке щорічно поповнює бюджети на п’ять мільйонів гривень, до того ж дає роботу сотні сімферопольців?

Отже, керівники ПАТ «МА «Сімферополь» і Державіаслужба, затягуючи сертифікацію, відверто ігнорували Повітряний кодекс України, закони «Про підтвердження відповідності», «Про захист економічної конкуренції». Згідно зі ст. 66, 78 Повітряного кодексу експлуатант аеродрому не має права застосовувати дискримінаційні заходи й обмежувати права суб’єктів наземного обслуговування, зобов’язаний створювати рівні умови користування аеропортом і аеродромом.

Але головне в цьому скандальному протистоянні не самодурство місцевих князьків, а те, що їх неправомірним діям потурали можновладці Сімферополя й Києва. Адже на момент подачі заявки на проведення сертифікації УЗГОДЖЕННЯ Солдатка НЕ БУЛО ПОТРІБНЕ!

Благословення на подальшу роботу ВІТЕК у володіннях МА передбачалося Правилами сертифікації аеропортів, затвердженими наказом Держслужби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації      № 407 від 13.06.2006 р. Цей внутрішньовідомчий документ було видано на підставі чинного тоді Повітряного кодексу України (ПКУ). У серпні 2011-го набув чинності новий ПКУ, згідно з яким усі законодавчі акти України в тримісячний термін належало привести у відповідність із ним. Відомство проігнорувало принципові вимоги й працювало по старинці, незаконно вимагаючи узгодження заявки керівниками авіапідприємства. Очевидно, шанували Е. Ремарка, котрий якось сказав: «Правила необхідно порушувати, інакше вони не принесуть жодного задоволення»...

А поки ці правила цинічно порушувалися відносно успішного підприємства ВІТЕК, його конкурент, що мав в активі «базу» у вигляді списаного ПЗ, без проблем одержав добро на сертифікацію й «приземлився» на аеродромі Сімферополя як конкурент. ТОВ «ВІТЕК» став кандидатом на виліт. Залишати поле він не збирався й тому звернувся до суду з проханням визнати свою заявку погодженою з МА.

Державіаслужба змушена була виконати його рішення й видала суб’єктові наземного обслуговування сертифікат відповідності. МА «Сімферополь» продовжив боротьбу за «чистоту рядів» на аеродромі, подавши касаційну скаргу до Вищого господарського суду України (ВГСУ).

Не коментуватиму дії шановних суддів, але справедливості заради розкрию коротко хронологію розгляду справи. Колегія (головуючий Картере, судді Барицька, Губенко) прийняла касацію у своє провадження 5.08.2013. Через 21 день вона провела перше засідання, але вже в зміненому складі -замість Губенка з’явився Євсіков. Тричі слухання відкладали, а чергове засідання, 18.09.2013, відкрила колегія в складі... Мірошниченка, Барицької та Картере. Третього жовтня учасники слухань побачили незнайомих слуг Феміди: Запорощенка, Акулову і Владимиренка. Як з’ясувалося, «розпорядженням керівника апарату ВГС від 30.09.2013 призначено повторний автоматичний розподіл справи». Ці судді й розглянули його по суті 15 жовтня 2013-го, скасувавши вердикти кримських судів. Позивач, підприємство ВІТЕК, справу програв і почав готуватися до гіршого.

Гірше відбулося через місяць, коли в Державіаслужбі комісія розглянула вимогу ПАТ позбавити паливозаправників сертифіката. Обговорення тривало в мирному діловому руслі — ніхто принципових претензій підприємству не висував. А на уколи Бориса Солдатка (ТОВ не платить за оренду лабораторного корпусу, його машина виїхала на аеродром без маячків) переконливо парирував Акоп Андріасян (лабораторія за рішенням суду з 2007 року — власність ВІТЕК; авто обладнали маячками одразу після одержання відповідного наказу ПАТ). Здавалося, відбито чергову атаку — члени комісії не назвали під час засідання причин для позбавлення підприємства сертифіката. Але, очевидно, втрутилася потойбічна сила — через кілька днів в. о. голови ДАСУ А. Гречко призупинив дію сертифіката. Пан Гречко, мабуть, не знав, що в його рідному Міністерстві інфраструктури за настійною пропозицією Мін’юсту з червня готували зміни до горезвісного наказу № 407, які в грудні й були ним зареєстровані.

Нарешті! Погоджувати з аеропортом заявку на сертифікацію вже не треба було. Однак у Києві не поспішали: тільки через два тижні після реєстрації оновленого наказу ДАСУ відновила з 30.12.2013 р. дію сертифіката. А 31-го на аеродромі трапилася НП, про яку йдеться на початку матеріалу.

Хоча на момент виходу статті колектив сертифікованого підприємства до роботи не приступив, мабуть, нікого, крім команди Андріасяна і його партнерів це не турбує. Правоохоронні органи просять розібратися владні структури, ті розписуються у своєму безсиллі (байдужості?). А місцеві князьки тим часом роблять нові кроки, гадаю, ПОГОДЖЕНІ з великим князем київським, щоб вигнати неугодне ТОВ з монопольної «пісочниці»...

Не києм, то палицею

...Ділові відносини ВІТЕК з аеропортом чітко розписані в Генеральній угоді, укладеній у травні 2009-го на п’ять років. Борис Солдатко не став чекати закінчення терміну дії документа й повідомив Акопу Андріасяну: Угоду вважати розірваною з 2.02.2014. А навздогін цьому «листу щастя» МА відправив додаткову угоду, що містить нові вимоги. Мовляв, хочете співробітничати з нами, доведеться сплатити протягом тижня 9 600 000 гривень, а потім щомісяця — по 400 гривень за кожну тонну авіабензину, заправленого в баки літаків. За що такий «оброк», запитуєте? «За послуги з використання інфраструктури» МА. Послуги, зазначте, якими паливозаправна компанія ніколи не користувалася, тому що мала власну базу — потужну, що відповідає євростандартам. Таких, мабуть, у країні немає.

...На відміну від правителів Криму Борис Солдатко виявився більш зговірливим: після п’ятої моєї спроби він погодився на зустріч. Ми говорили багато про що понад дві години. По суті — тільки кілька хвилин.

— Погодьтеся, конкуренція піде на користь авіакомпаніям і самому МА. Наше завдання — надавати всім рівні умови для бізнесу. Про вигнання ВІТЕК з ринку і мови немає, — запевнив голова правління — генеральний директор ПАТ у квітні минулого року. — Претензій до роботи підприємства не маю. От тільки орендну плату за лабораторію не платять...

Про переділ ринку послуг у МА, витисненні кримських фірм (одна із них почила в Бозі напередодні мого приїзду), про масові скорочення в медчастині, закладах харчування, переданих іншим структурам, про придбання аеропорту київським олігархом спілкувалися ми в режимі бліц-інтерв’ю. На кожне запитання я одержував короткі: «Виробнича необхідність», «Ні!» чи «Чутки!». Зате з піднесенням Борис Якович розповідав про перспективи Сімферопольського МА. Про мільярдні інвестиції на проектування реконструкції аеродромного комплексу, будівництво термінального комплексу, інфраструктури тощо. При цьому гендиректор переконував, що до проведеного Радою міністрів конкурсу не має жодного стосунку. «Про перемогу іноземної фірми сам із преси довідався».

Замість коментаря

З місцевих газет і я дізнався багато чого цікавого. Зокрема, Анатолій Могильов, глава виконавчої влади автономії, особисто контролює вирішення проблем, означених Президентом. Очевидно, виконуючи завдання Віктора Януковича, влада АРК робить усе, щоб створити сприятливі умови для розвитку малого і середнього бізнесу. Підтвердження цього — у запевненнях Могильова, оприлюднених газетою «Південна столиця» 5.04.2013 р.: «Обіцянки завжди повинні виконуватися»; «Президент поставив завдання — налагодити прямий діалог з людьми... Крим виконує доручення глави держави»; «Для мене єдиний індикатор роботи влади — думка людей...».

Керівник автономії, за можливості, знаходить час, «щоб виїхати в регіони, включаючи найвіддаленіші, куди не ставала нога чиновника».

Міжнародний аеропорт «Сімферополь» — не найвіддаленіший регіон півострова. Але там, по-моєму, зачекалися на високого гостя й сподіваються, що він знайде час відвідати ворота Криму й особисто ознайомитися з обстановкою, яка вочевидь не прикрашає республіку. А тим паче можновладців, котрі не виконують прямих вказівок Президента і його соціальних програм...

Сімферополь.

Навіщо кусати нам груди годувальниці нашої, тому що зубки прорізалися?

Олександр ПУШКІН.

ФАКТ

«Рішенням Господарського суду АРК від 4.04.2013 р. позов задоволено. Визнано заявку від 2.11.2012 р.    № 487/ 52 на проведення сертифікації ТОВ «Підприємство ВІТЕК» погодженою ПАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь»... Апеляційну скаргу ПАТ МА «Сімферополь» залишити без задоволення».

З постанови Севастопольського Апеляційного господарського суду від 13.05.2013 р.

Дослівно

«Я вже не раз казав, що нам треба наших виробників, бізнес на руках носити... Якщо ми прагнемо значно прискорити розвиток економіки, ми повинні продовжувати роботу ... зі зниження адміністративного тиску на бізнес, з усунення перепон ведення бізнесу...».

 

Микола АЗАРОВ, екс-прем’єр-міністр України.

Сам сказав

«Україна має увійти до числа 100 країн, де створено комфортні умови для ведення підприємницької діяльності».

 

Президент Віктор ЯНУКОВИЧ.

На аеродромі.

 

Фото з архіву автора.