Те, що у нас з таким скрипом затверджено дату інавгурації Президента, зовсім не дивно, адже слово те для українців чуже. Прийшло воно від древніх римлян, а дуже фахові коментатори пов’язують його ще з якимось давньогрецьким обрядом гадання на птахах. Може, нам тому й так таланить із президентами, що сакральний момент історії — заприсягання вірності народу України на Святому Євангелії — ми називаємо словом, запозиченим в язичницького обряду гадання!? Хіба у нас своїх символічних сакральних слів забракло!? Взяти хоча б горде ім’я Іван! Наші люті вороги, які воліли поневолити нас у рабство, називали уроки війни всіх Іванами. А ми не підкорилися, обстояли свою націю як націю борців-переможців. Чим ім’я Іван не символ нашої Волі і Долі!? Отож слово Івангурація — те, що нам потрібно! Адже й слово гура не просте — означає гурт, громаду (дивись словник Б. Грінченка). Тому Івангурація достеменно символізує згуртування народу навколо обраного ним президента. І особливо під час присяги — моменту істини! І ще: слово гуральня — теж не зайве в цей радісний найурочистіший момент. Хіба ж то не козацька традиція?