Із німецького боку нічого не відомо про долю 1,3 мільйона солдатів та офіцерів вермахту, котрі не повернулися додому. Розшукуються також і цивільні, котрі загубилися у ті часи.
Керівник пошукової служби — підрозділу Червоного Хреста ФРН Томас Хубер розповів про це в інтерв’ю одному з німецьких видань. «Ми вже не маємо жодної можливості встановити їхню долю», — сказав він. А також повідомив, що спроби відстежити їхнє перебування на війні триватимуть до 2032 року, після чого пошук буде припинено.
Але навіть безрезультативність багатьох пошуків зниклих родичів не зупиняє людей, які, всупереч цьому, не втрачають ані інтересу до цих пошуків, ані надії усе-таки знайти сліди загиблих. За словами Хубера, тільки торік служба отримала майже дев’ять тисяч запитів від їхніх дітей, онуків і вже пра-
внуків. Для багатьох з них — це ще й досі «чорна мітка» на сімейній карті. І справді, в деяких випадках для того, щоб знайти загиблого, достатньо лише короткого екскурсу в архівні документи. Але найчастіше пошук триває довгими місяцями.
Керівник пошукової служби каже, що відразу після війни розшукувалось понад 20 мільйонів осіб. До 1959 року більшість випадків було досліджено, але залишалося близько 2,5 мільйона людей, чиї долі не були встановлені.
Загалом серед завершених досліджень — долі понад 300 тисяч дітей. Приміром, у 2010 році щасливо зустрілися двоє братів після 60 років розлуки. Цей випадок дуже зворушливий, розповідає Хубер, він додає нам сил та оптимізму для подальших пошуків.
Берлін.
