На знімку: Світлана Маляренко зі школярами Олексіївки.

Зазвичай саме негода зупиняє шкільний автобус, який забирає дітей із Олексіївки і сусіднього села Талова Балка Світловодського району, щоб завезти до школи в Озерах. І вже після того як школярі остаточно знудяться "біля печі", ведучи одноманітні дні, втомляться марно виглядати у вікно транспорт, яким держава обіцяє доправити їх у світле інтелектуальне майбутнє, батьки починають звертатися в усі інстанції - просити допомоги.

"З англійською в онука повний завал!"

За весь минулий рік учнів із Олексіївки возили до школи 45 днів. З Талової Балки школярі добиралися частіше, бо там зі Світловодська на Озера проходить рейсовий автобус. Сім кілометрів дороги, щоправда, настільки складні, наче хтось хотів заховати ті Озера від усього світу... Роками не ремонтуючи цю дорогу, не посипаючи її стрімкі підйоми й спуски піском узимку (хоча знайдуться ті, що скажуть, що посипали п'ять чи п'ятнадцять разів), районні чиновники, дорожня служба, місцева сільрада традиційно посилаються на економічні проблеми. А тим часом уже й не порахувати, скільки дітей із Олексіївки та Талової Балки недовчили матеріал зі шкільної програми та неконкурентними вийшли в світ, бо не були на заняттях місяцями. Адже шкільний автобус простоював у "боксі", до речі - з лисими шинами.

Крім того, ще й водія не дошукатися: "Мій онук знову не ходить до школи, - написала в листі до редакції Ніна Бондаренко (на знімку). - У вересні дітей повозили, а в жовтні ми вже шукаємо всім миром заміну попередньому водієві. Шукають район і школа, доручили й батькам попитати. А там така зарплата, що не кожен піде. Та й не кожен має відповідну категорію. З Олексіївки до школи, при якій працює ще й підготовче відділення, мусять їздити четверо дітей: у перший, четвертий, сьомий класи і в садочок. Були б вони старшими, батьки пустили б їх пішки. Але по дорозі - степ, переліски... Діти пропускають нові теми. З англійською в онука вже повний завал. А хто допоможе з алгеброю чи геометрією?!"

Шукайте вихід!

Авторка листа баба Ніна мешкає в будинку під дротами високої напруги. Тут само часто вештаються всі четверо дітей села, які живуть поряд. Щоб поспілкуватися з журналістами, "неуків" швидко збирає до гурту Світлана Маляренко, невістка Ніни Кузьмівни. Семикласник Ярослав Бондаренко переймається, що не був у школі з 9 жовтня (розмова відбувалася 30-го). До минулого року хлопець не мав оцінки, нижчої від 10 балів. Тепер це й справді в минулому. Після 45 відвідувань "денного стаціонару" в шостому класі й відповідних пробілів у знаннях почався новий навчальний рік і... нове "ембарго" на шкільний автобус.

Міські діти можуть здивуватися, але їхні однолітки з Олексіївки й справді ХОЧУТЬ ходити до школи. Щодня. Хоча б тому, що на своїй єдиній сільській вулиці вони вже все бачили!

Якщо транспортування школярів в Озерах забезпечити не можуть, чому б не відправити їх у Павлиш? Між іншим, саме там колись працював видатний педагог Василь Сухомлинський. Дорога до села рівна, відремонтована. Байдуже, що воно іншого - Онуфріївського - району. Можливо, це не узгоджується з якимись нормативами, проте залишати все як є теж не можна. Якщо дитина не має змоги регулярно відвідувати школу - це пряме порушення її прав!

Сім кілометрів сорому

Школа в Озерах входить до Павлівського НВО. Керує нею завуч Альона Палярус. Зараз саме від неї найбільше чекають дива - вирішення питання з водієм, випуском на маршрут автобуса. Є і в районі керівництво, серйозні люди, котрі несуть відповідальність за те, що єдиний на Світловодщині шкільний маршрут залишився "незакритим". Але "головним рекрутером", здається, мусить виступати саме завуч. Принаймні таке враження складається після розмов із батьками...

Альона Сергіївна, випускниця цієї школи, розповідає про пошуки професіонала з категорією "С" у сусідніх селах - Калинівці, Миронівці, Скельовій... Водії є. Але одних не влаштовує перспектива працювати за мінімальну зарплату, інші мають згубні звички (прикладаються до чарки), тож дітей їм навряд чи довірять. Кілька тижнів тому вона написала заяву з відповідним проханням до сільського голови Озер. Проте... Віз і нині там. На думки про цілковиту безвихідь наштовхує і вигляд центральної частини населеного пункту. Здається, школа - це єдиний "промінь світла" у селі, "прикрашеному" в самісінькому центрі порожніми напівзруйнованими будівлями. За два роки тут народилася... одна дитина. В школі навчається 60. Ще 16 - у дошкільній групі. Питання виживання школи (а підвіз дітей - це ілюстрація спроможності громади!) для Озер дуже важливе.

"Шукаємо-шукаємо водія для школи в Озерах, - голосом, сповненим надії на позитивний результат, каже начальник районного відділу освіти Лариса Сачевська. - Сільський голова зараз допомагає вчитися одному чоловікові на водійських курсах. Коли він закінчить їх - я не знаю. Може, наступного місяця..."

Значить, завуч шукає фахівця, заввідділу шукає, голова села готує когось на курсах і не каже про це керівникові школи та батькам, щоб їх заспокоїти. Де тут правда, а де вигадка - одному Богові відомо. Так само лише йому зрозуміло, чому ніхто з місцевих багатіїв не захотів здобути славу порядної людини, яка дбає про долю громади, та й виділити дітям скромний бусик зі своїм водієм на кілька годин роботи в день. Сім кілометрів сорому і безнадії!

Фото Івана КОРЗУНА.