На знімку: у квартирі Євгенії Буряк.

Треба одразу попередити, що знімки, зроблені всередині аварійного будинку по вул. Глібка в Знам’янці, не передають усієї трагічності ситуації. Бо квартира, де мешкає Євгенія Буряк, як виявилося, «збереглася» в найкращому стані порівняно з іншими оселями на п’ятому поверсі цегляної «фортеці», чию міцність насправді краще не перевіряти низькими зимовими температурами, дощами й снігом. Цей будинок реально сиплеться. Разом із ним сиплються сімейні бюджети, надії, плани (на комфортне життя, на обмін-продаж нерухомості тощо) його мешканців.

І все-таки саме квартира № 48 — страшний сон обивателя. Фактично — це «окопи», де людина не стільки живе, скільки змагається за територію існування, чинить опір стихіям, збирає докази й аргументи для влади, котра, як завжди, має свої резони, щоб нічого не робити, нікого не рятувати. Весь п’ятий поверх з обсипаним зовні фронтоном і просоченою наскрізь вологою та грибком стелею всередині — це фатальний кінець сподіванням людей на притулок, затишок і спокій у рідних чотирьох стінах.

«Ми цю зиму можемо не пережити, — каже Антон, котрий мешкає саме у «найкращій» квартирі, де дощ між плитами проходить так вільно й такими звичними «руслами», наче перекриття на п’ятиповерхівці одразу будувалося з декоративною, а не практичною метою. — Бачите, я в одній кімнаті намагався зробити ремонт, щоб хоч десь можна було відпочити, перестати думати про пастку, в яку ми всі тут потрапили, — марна трата часу, стіни вже в патьоках. А взимку вся ця вода, що зайшла в тріщини між цеглою і бетоном, замерзатиме, будинок тріщатиме, як... корабель у бурю».

...Вимиті шматки цегли падають із фронтону просто на портики під’їздів, на землю перед вікнами. Тріщини по периметру так і кричать до влади (кажуть, що міський голова Знам’янки жодного разу не побував в аварійному будинку): «Якщо сьогодні не знайти гроші на відбудову, якоїсь морозної або дощової ночі доведеться аварійно виселяти людей». І одразу ж запитують у чиновників: «А у вас взагалі-то є куди виселити мешканців чотирьох під’їздів?»

Проблеми почалися з перших днів експлуатації будинку — у 1984 році. Коли поряд звели каналізаційно-насосну станцію. Її ввели в експлуатацію і одразу ж... пустили на брухт. На подвір’ї після дощів регулярно збирається вода — ціле озеро. У підвали течуть річки, фундамент тріщить, будинок хилиться. Два роки тому до води під ногами додалася проблема дірявого даху, тріщин, просідання... Припис щодо необхідності евакуації людей із будинку влада отримала ще рік тому... Ми спілкувалися із заступником голови ОДА Сергієм Коваленком й отримали обіцянку: кошти на ремонт (понад 10 мільйонів гривень. — Авт.) виділять. Але попередньо треба скласти проектно-кошторисну документацію за гроші міського бюджету. Та Знам’янка не може знайти ці 423 тисячі гривень, а міський голова, здається, узагалі вважає, що це не колективна біда, а «політичне питання», тема для чиєїсь самореклами.

Тим часом «...наші діти бояться лягати спати, — казала на черговому пустопорожньому засіданні міських депутатів мешканка будинку Вікторія Пучніна. — І постійно перепитують: «Мамо, а будинок до ранку не впаде?»

Цікаво. Якщо влада в області обіцяє й підрядника знайти, і гроші роздобути, то невже їй не під силу якимось чином вплинути на міських керівників, котрі в своєму далеко не мегаполісі втрачають відчуття реальності?

Кіровоградська область.

Фото Івана КОРЗУНА.