В. о. старости в Рижанах Лідія Вербило.

В’їзд у Рижани.

Церква Різдва Богородиці в Рижанах.

Півтисячі літ сіють жито

Рижани — чимале село в Хорошівському районі. Тут поліщуки споконвіку вирощували на не дуже багатих землях жито, пшеницю, льон. За першою писемною згадкою 1501 року, Рижанам — понад п’ять століть, а можливо, історія його й значно давніша.

Рижанці — наші сучасники живуть нинішніми реаліями. Про те, як мешкали, що робили їхні пращури-земляки, довідуються у тутешніх музеях — поліського рушника, льону та краєзнавчому, де зібрані експонати хатнього вжитку; льоноробної галузі; давні вишиванки, які носили їхні прабабусі; рушники, помережані візерунками з поліською символікою.

Одним з ініціаторів створення сільських музеїв стала Лідія Вербило — ще коли була завучем у місцевій гімназії. Тепер вона після дев’яти років перебування на посаді сільського голови виконує обов’язки рижанського старости.

Відколи знаю Лідію Леонідівну, дивуюся її енергії, ентузіазму, що з роками, здається, стають дедалі сильнішими. Коли тільки обрали її сільським головою, вона пообіцяла, що прикрасить Рижани квітковими клумбами. Так і зробила. Село уквітчалося чорнобривцями та іншими квітами, які дуже любить Лідія Леонідівна й намагається їх плекати і в себе вдома у дворі, і на сільському просторі...

За роки її праці на благо громади було чимало не лише «квітів» (тобто — приємних подій), а й «колючок» — проблем. Тільки одна «епопея» з ремонтом мосту через Іршу чого варта! Відновлювали міст, який відділяв село від іншої частини району, дев’ять років, а жителі користувалися тим часом ненадійним переходом через річку. Про надто тривалий ремонт того мосту, що створював неабиякі незручності рижанцям, писала, і неодноразово, наша газета. Врешті «вхідчини» на оновлений міст справили.

Та це лише одна сторінка з життя рижанської громади, яка нині об’єднує як старостат вісім сіл: Знам’янку, Кропивенку, Волянщину, Данилівку, Грабівку, Невирівку, Жовтнівку і Рижани. Мешкають у них понад дві тисяч осіб.

Чотири відра юшки, два — плову

— За останній рік ми зробили громадою чимало, — розповіла Лідія Леонідівна під час недавньої нашої зустрічі. — Відкрили стадіон. Провели вуличне освітлення в Рижанах і Жовтнівці. Підсипали вулиці там же та ще у Волянщині. Облаштували автомобільну стоянку в Рижанах (у нас люди дедалі частіше обзаводяться чотирма колесами), викопали ставок. Споруджуємо нині парк відпочинку, щоб селянам було де культурно провести дозвілля. Взялися за реконструкцію мосту у Волянщині, він давно того потребує.

— У вашому старостаті завжди яскраво відзначали свята — дні сіл, — згадую я.

— Так, цю традицію всіляко підтримуємо, — каже Лідія Леонідівна. — Нинішньої осені такі свята відбулися в Рижанах, Кропивенці, Знам’янці, Жовтнівці, Данилівці. Тридцять років влаштовуємо такі святкування. Першими в Хорошівському районі це почали. Підтримують нас у цьому спонсори — місцеві підприємства: каменевидобувні кар’єри, ТОВ «Надія», «Блек Ай», ТВК «Агро». І депутати не забувають, приїздять до нас із подарунками. На День Рижан депутат обласної ради Анатолій Подік подарував селянам дитячий майданчик, який встановимо на території парку. А депутат облради Володимир Ковальчук, уродженець Рижан, нагородив грамотами й цінними подарунками земляків, котрі беруть активну участь у житті громади.

Дні сіл у нас завжди відбуваються яскраво і весело, з концертами, які готують аматори, з розвагами для дітей і дорослих. Для частування селян і гостей варимо, буває, по чотири відра рибної юшки, по два відра плову, печемо багато піци, готуємо солодощі для діток.

Про спортивні змагання теж не забуваємо. Останнім часом, до слова, увага до спорту серед жителів наших сіл зросла. Відбуваються футбольні матчі — змагання на кубок Якова Батюка, героя Другої світової війни. Кубок придбав і подарував нам депутат обласної ради Олександр Яковчук.

Одні — виїжджають, інші — народжуються

— Теперішні села загалом старіють, бо молодь виїжджає з них у пошуках кращої долі. А як у вашому старостаті — чи існує така проблема? — запитую мою співрозмовницю.

— Існує. Як і всюди в Україні. Молоді люди їдуть на роботу до Польщі, Прибалтики. Та є обнадійлива тенденція, — каже керівниця Рижанського старостату. — Зростає в останні роки народжуваність у наших селах. З’явилися молоді родини, в яких є по 5—6 дітей. В перший ліцейний клас ходять 22 хлопчиків й дівчаток. Підростають і майбутні школярики. До ліцею звозимо 200 учнів із сіл громади новим шкільним автобусом. Намагаємося створити людям хороші умови проживання. Є в нас дві кав’ярні (навіть з Хорошева — райцентру — сюди їздять весілля та інші свята відзначати), кілька магазинів. Облаштуємо парк відпочинку — буде людям, де гарно прогулятися, а дітям — побавитися. Встановимо столики для любителів пограти в шахи, шашки. У Жовтнівці є класний майстер Володимир Колос, який обіцяв прикрасити парк скульптурами лебедів, іншими оздобами. Буде не гірше, ніж у місті.

— Це все добре. Але ж і проблем, певно, вистачає? — допитуюся.

— Не без цього, звісно, — погоджується Л. Вербило. — Ще привести до ладу потрібно дороги, освітлення зробити хоч би центральних сільських вулиць. Це поки що такі плани.

— Чим відрізняються обов’язки сільського голови, які вам добре знайомі, від того, чим займається староста в громаді? — цікавлюся у Лідії Леонідівни.

— Так, різниця є. Адже голова — сам собі господар, а староста підпорядкований керівництву громади. Голова Хорошівської ОТГ Володимир Столярчук завжди йде назустріч, допомагає у розв’язанні проблем. Та й люди в громаді стали активнішими, зокрема молодь. Тож є з ким і для кого працювати.

Житомирська область.

Фото з сайту Хорошівської ОТГ.