Народні депутати від Івано-Франківщини — про законопроєкт щодо ринку земель сільськогосподарського призначення. Законопроєкт про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо обігу земель сільськогосподарського призначення підтримали шість народних депутатів від Івано-Франківщини. Це представники партії «Слуга народу», котрі пройшли до парламенту за списком: Олена Вінтоняк, Олег Марусяк, Василь Мокан та Роман Мулик. Свій голос «за» віддав позафракційний Андрій Іванчук, а також Володимир Тимофійчук (фракція «Слуга народу»). Утрималися його однопартійці-мажоритарники Зіновій Андрійович, Олександр Матусевич, Едуард Прощук та Ігор Фріс. «Проти» проголосувала позафракційна Оксана Савчук.

Оксана Савчук: «Народне багатство не можна розпродувати»

— Насамперед, у Комітеті Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики була порушена процедура обговорення законопроєктів, яких подано одинадцять, серед них і мій. На парламентські слухання винесли запропонований народними депутатами з фракції «Слуга народу», який і рекомендували прийняти за основу. Інші відхилили, не запросивши авторів для захисту своїх позицій. Хоч, приміром, я була присутньою на всіх засіданнях цього комітету.

У своєму законопроєкті аргументувала створення державного земельного банку. Це позиція ВО «Свобода», яке я представляю, і ґрунтується на тому, що земля — народне багатство, яким не можна торгувати. Нинішня форма землекористування прийнятна для селян. Віддаючи наділи в оренду, вони щороку отримують певні доходи від своєї власності.

Громадяни країни можуть мати у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, набуті ними в законний спосіб під час розпаювання або в порядку спадкування за законом. Однак пропонувала заборонити відчужувати такі наділи іноземцям та особам без громадянства.

Небезпека вільного обігу земель сільгосппризначення в тому, що скупити їх більше фінансової спроможності матимуть потужні агрокомпанії. А невеликі фермерські господарства не витримають конкуренції. Це — шлях до занепаду села. Отож виступаю проти таких змін.

Зіновій Андрійович: «Віддавши раз, назад не повернемо»

— З огляду на ст. 13 Конституції, земля є об’єктом права власності українського народу. Для чого поспішати продавати її? Ухвалений у першому читанні законопроєкт недостатньо прозорий та потребував доопрацювань. Отож разом з іншими народними депутатами від Прикарпаття подали десятки поправок.

Ціна землі в нашій обтяженій війною країні занижена. Це створить ідеальні умови для іноземців та вітчизняних олігархів після відкриття ринку землі, які захочуть скупити її. Невеликі сільгосп-підприємства можуть стати жертвами свавілля та рейдерства.

Вони, хоч і мають потужності для розвитку, не зацікавлені інвестувати в аграрний сектор — через страх утратити власний бізнес у майбутньому.

Відсутність кадастрової інвентаризації призведе до безконтрольного використання землі. Незахищені й селяни, які можуть позбутися основного доходу. Продати свої наділи просто, а придбати буде складно.

Абсолютно неприйнятне є надання права власності на ділянки сільгосппризначення юридичним особам, бо створить умови для надмірної концентрації земельної власності. Її набувати повинні тільки ті, хто справді займається агровиробництвом, бо інакше є загроза спекуляції ділянками. Законопроєкт у такому варіанті відкриває шлях до того, що земля опиниться в руках монополістів, які диктуватимуть ціни на сільськогосподарську продукцію.

Придбання землі іноземцями означає, що нашу країну зможуть використовувати як дешевий сировинний придаток, виснажуючи чорноземи, користуючись дешевою робочою силою.

Площі за межами населених пунктів потрібно віддати в розпорядження місцевих громад. А вони, зі свого боку, повинні самостійно розпоряджатися земельним ресурсом. Треба забезпечити рівний доступ до інтернет-аукціонів, де люди змогли би купувати чи продавати землю. Уявіть собі гірські села, де інколи немає нормального мобільного покриття. Як їм бути?

Лише народ має право, через референдум, вирішувати долю української землі. Особисто прагну підтримати та захистити малі й середні фермерства. Якщо парламентарії не затвердять відповідних змін, за нинішньої ситуації я — за продовження мораторію на продаж землі.

Едуард Прощук: «Важливо кредитувати селянство»

Законопроєкт, що стосується скасування мораторію на вільний обіг землі сільгосп-призначення, потребує доопрацювань отож не підтримав його в нинішній редакції. За цим документом ринок землі відкриватиметься не в інтересах малих та середніх підприємств, які є основою соціально-економічного розвитку країни. Насамперед треба закласти кошти й передбачити чіткий механізм їх кредитування. Щоб ці аграрії могли купити землю.

Наші західні країни-сусіди можуть собі дозволити підтримувати будь-який вид малого та середнього підприємництва під невеликі відсоткові ставки, у нас це досі — 20%, й отримати кредит дуже важко.

Також у законопроєкті пропустили момент контролю за якістю використання самої землі. Йдеться передусім про загрозу технологій, що завдають шкоди ґрунтам.

Отож прогалини законопроєкту очевидні, добре, що назагал їх зрозуміли. Впевнений, колеги-парламентарії підтримають запропоновані поправки. Ринок землі має бути, але регульованим.

Ігор Фріс: «Маємо шанс увійти в цивілізований ринок»

Законопроєкт містить нелогічний розмір земель сільгосппризначення, які можуть бути консолідовані в одних руках через пов’язаних осіб. Треба базуватися на європейській практиці. Тож пропоную встановлення граничного обсягу землі, яка може бути сконцентрована в одних руках: 100 га — в межах ОТГ, 300 га — в межах області, 600 га — в межах країни. Латифундисти від того не зникнуть, але землю матимуть не у власності, а в оренді.

Сервітутні обмеження при переході права власності. Це питання в першому читанні взагалі не зачіпалося. Пропоную після викупу землі зобов’язати нового власника надати суміжникам доступ до своїх ділянок.

Вітчизняні юридичні особи повинні мати право на набуття права власності на землю сільгосппризначення лише у разі, якщо видом діяльності такої юрсоби буде агровиробництво. Це принциповий пункт.

Набувати право власності на землі сільгосп-призначення з державної та комунальної власності мають право винятково особи, які зареєстровані або ведуть бізнес у межах певної області.

На землі, які викуповуватимуться, пропонується встановити 10-річний мораторій на зміну цільового призначення. Буде доцільно, щоб можна вносити зміни тільки для будівництва житлових, господарських, громадських будівель у межах, дозволених для приватизації таких земельних ділянок.

Пропоную обмежити 5-річним терміном право осіб, які набувають земельну ділянку сільгосп-призначення із державної та комунальної власності, передавати їх у користування іншим особам.

Продавати землі іноземцям можна після затвердження відповідним нормативно-правовим актом результатів референдуму. Адже потрібно створити законодавчу базу.

Унеможливити відчуження іноземними компаніями часток корпоративних прав у статутному капіталі вітчизняних компаній, щоб громадяни інших держав не змогли зайти на український ринок до затвердження результатів референдуму.

Пропоную відійти від нормативної грошової оцінки державної землі, яка є мізерною. Така оцінка має бути експертною. Якщо запропоновані зміни підтримають, то країна має шанс увійти в цілком цивілізований ринок.

Володимир Тимофійчук: «Дозволити купівлю оброблюваних ділянок фермерам-юридичним особам»

Потрібно унеможливити придбання землі іноземцями. Скоротити її кількість в одні руки юридичним особам, щоб не перевищувала 15 тис. га ріллі (на юридичну особу) та одночасно 2500 га — в межах однієї області та АР Крим. До того ж кінцевими бенефіціарами таких підприємств мають бути громадяни держави, які проживають у країні не менше п’яти років.
Середньостатистичні агрофірми мають у користуванні 2—10 тис. га ріллі та обробляють 60 відсотків орних земель країни. Пропоную дозволити набувати у власність землю цим юридичним особам на вище викладених підставах. Адже не можна обмежити

їх у праві на придбання набутої в користування ділянки. Такий дозвіл лише фізичним особам дасть поштовх до махінацій.

Не варто робити політичного шоу навколо вкрай потрібного та назрілого закону. Чорний ринок землі набирає загрозливих масштабів. Приміром, на Івано-Франківщині десь лише половина тих, хто обробляє ріллю, платить податки, решта — в тіні. Нема узаконених угод оренди, обліку. Треба ввести процес обігу землі у правову форму. Таким чином вдасться суттєво посилити економіку, а місцеві громади матимуть додаткові надходження до бюджетів.

Зрештою, треба, щоб земля набула такої вартості та грошової оцінки, щоб селяни мали зиск від праці на ній або продали за достойними цінами. До речі, в держбюджеті-2020 закладено 4,4 млрд грн на компенсацію кредитних ставок. Маємо приклад багатьох держав, де цивілізований обіг землі призвів не до розорення, а до збагачення своїх громадян. Чого й прагнемо.

Фото надані автором.