Під час заходу представники уряду, Президента, Верховної Ради та експерти галузі озвучили бачення ситуації, яка склалася навколо можливого запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення.
— Закон про ринок — це не закон про продаж, як кажуть наші опоненти. Це закон, насправді, про право власності, — зазначив народний депутат Микита Потураєв (фракція «Слуга народу»). — Про повернення до основи української правової системи, Конституції України.
Народний обранець нагадав статтю 14 Конституції України: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону».
— Україна як держава, яка свого часу свідомо відмовилася від соціалістичного укладу, — зауважив Микита Потураєв, — надала своїм громадянам право мати приватну власність, вільно нею розпоряджатися.
За його словами, після краху Радянського Союзу було прийнято рішення, що створена власність соціалістична, яка начебто належала всім, насправді не належала нікому, крім соціалістичної держави Радянського Союзу, має бути розподілена між тими, хто створював це національне багатство.
— Для працівників промислових підприємств, — нагадав народний обранець, — випустили так звані приватизаційні ваучери, сертифікати. Сільськогосподарська земля з 1996-го по 1998 рік була розпайована і роздана людям, які важко працювали на ній.
Нащадкам тих, хто дійсно помирав за цю землю під час радянського Голодомору, хто працював за копійки у колгоспах, за так звані трудодні, хто не мав паспортів, хто був позбавлений людських прав. Ці люди, деякі з них ще дожили до 1996 року, їх прямі нащадки отримали землю у приватну власність. І з 1996-го по 2001 рік ринок землі в Україні існував. Це не викликало жодних скандалів. Чому? Тому що на землі тоді дуже мало заробляли. Земля не була таким уже джерелом доходів, як пострадянська промисловість... Мораторій у 2001 році вводився саме під тиском компартії, її фракції у парламенті. Ми можемо дуже багато розмовляти про те, яким шляхом варто було би йти Україні. Дійсно, є країни, де фактично існує ринок тільки оренди. Та треба не збирати мітинги, на яких спекулювати на темі, кому належить земля, а чесно сказати співвітчизникам, що хочемо відібрати цю землю у людей. Питання на референдумі може бути тільки одне: «Чи згодні ви, українці, відібрати у семи мільйонів людей їхню землю, яка їм належить, яку їм надала держава?» Це єдине чесне питання референдуму. Усе решта — маніпуляції. У людей є право власності. Вони в ньому обмежені з 2001 року. Ми можемо розглянути модель, за якої вся земля буде лише у державній власності. Можна її як завгодно назвати: національна власність, це немає значення. Це знову «всьо вокруг колхозное — всьо вокруг мое...». Ось у чому політична складова ситуації.
— Ми у фракції «Слуга народу» виходимо з самого початку, що Україна — усе-таки країна, в якій приватна власність — це невід’ємне право і свобода кожної людини, і її треба захистити, — наголосив Микита Потураєв. — Треба захистити власників паїв.
Їх сім мільйонів... Багато померло, не маючи нащадків. Їхня земля перейшла в державну власність... Державна земля майже на 100% через корупційні схеми розподілена, в тому числі на користь тих компаній, які... майже нічого не сплачують чи сплачують копійки за те, що нею користуються. Звідки беруться люди, які підтримують панічні настрої у суспільстві? Це все від великих грошей, які виникають через те, що можна експлуатувати чужу землю... Є статистика, скільки людей отримують за оренду менше тисячі гривень за гектар. Це ж знущання над власниками паїв! І скільки людей мають від тисячі до трьох тисяч — на рік! Не на місяць, не на тиждень — на рік! За гектар — кращих чорноземів у світі! Це не знущання?! А держава взагалі отримує копійки...
— Ми не хочемо, щоб держава була власником землі, хочемо, щоб громади мали цю землю і право нею розпоряджатися: здавати в оренду або продати, — підсумував Микита Потураєв.
Записала Галина КВІТКА.
Фото автора.
