Вихідний день на Різдво за новим календарним стилем — уже третій рік поспіль, а також отримання Томосу про автокефалію Української православної церкви від Константинопольського патріархату, що живе за цим само календарем, активізують дискусії про можливий перехід на нього українських православних та греко-католиків, які дотримуються старого стилю. А разом із ними і значної частини протестантів. Отже, абсолютної більшості віруючих України. Нового стилю сьогодні дотримуються лише римо-католики, яких в Україні, за різними оцінками, не більш як декілька відсотків від усього населення. Але не тільки одностайність віруючих щодо календаря робить проблематичною ідею його зміни.

Передусім треба враховувати, що йдеться не лише про перенесення святкування Різдва з 7 січня на 25 грудня попереднього року, а про зміну днів усіх традиційних зимових свят, які є серед найулюбленіших народом, і, після багатьох років фактичної заборони, вже стало звичним їх святкувати саме за старим стилем. Та загалом ніколи не забувалися обряд посівання в перший день нового року за старим стилем, а напередодні Щедрий вечір зі щедруваннями та щедрою кутею.

Однак у сучасні традиції ввійшло й святкування зустрічі Нового року за новим стилем, яке також набуло певних звичаїв: насамперед підняття келихів із шампанським за святковим столом. І зрозуміло, що від цієї та інших новорічних традицій в Україні не збираються відмовлятися.

Але якщо буде введено новий стиль і в церковному житті, то відтак Щедрий вечір та свята Маланки і Василя збігатимуться із громадянським святкуванням зустрічі Нового року. Та як сполучатимуться кутя з шампанським, прадавнє з сучасним? Як видається, поєднання давнини і сучасності можливе, але не в разі традицій святкування Щедрого вечора та інших народних зимових свят і Нового року. Якби це сполучалося, то напевне вже б зреалізувалося у святкуванні їх за єдиним календарним стилем.

Вочевидь, українські традиційні зимові та сучасні Новорічні свята й надалі існуватимуть паралельно. А до сучасних свят додасться й новостильне Різдво, що, вірогідно, розглядатиметься як прелюдія зустрічі Нового року з відповідною атрибутикою.

Найбільша незручність одночасного використання різних календарних стилів для вірних українських традиційних церков полягає в тому, що зустріч громадянського Нового року припадає на передріздвяний піст. Але в Українській греко-католицькій церкві було знайдено найбільш прийнятне розв’язання цієї проблеми, а саме: через надання дозволу не тримати піст на святкування Нового року та в День Незалежності України, який припадає на Успенський піст. Очевидно, такий припис щодо посту в ці дні доречно ухвалити й новопосталій Православній церкві України.

Київ.