Рудня-Карпилівська, що в Сарненському районі на Рівненщині, за більш як двадцять кілометрів від райцентру Сарни. Це справжнісінька поліська глибинка, до якої веде бруківка — місцеві мешканці мріють про асфальт.
Існує легенда про те, що неподалік місця, де розташована сучасна Рудня-Карпилівська, в ХVІ—ХVІІ ст. оселився гайовий (охоронець лісу) на прізвище Руднік. Він наймав собі помічників Фесянова і Данилицького. Отож на честь Рудніка й назвали поселення Рудня, а в селі найпоширенішими прізвищами є Фесянови, Данилицькі і Васильці. Одним із варіантів походження населеного пункту є те, що в цих місцях діяли кустарні промисли з виготовлення заліза — рудні.
Нинішня Рудня-Карпилівська, де живе майже 600 мешканців, входить до складу Клесівської ОТГ — однієї із чотирьох фінансово самодостатніх на Рівненщині. Тож на практиці відчула переваги децентралізації. Зокрема, школа, з якої почали знайомство із селом.
Як розповів голова Клесівської ОТГ Василь Гриник, довели до ладу школу, відкрили дитячу групу короткотривалого перебування дітей, збудували дитячий майданчик біля школи, ще один — облаштувала активна сільська громада. «У планах — зробити у селі сучасний ФАП, для чого взяли на баланс приміщення Сарненського лісгоспу, і поступово облагородимо, відремонтуємо його під сільський медичний заклад», — каже Василь Гриник.
Школа маленька, але сучасна. Та й у «Дзвіночку» затишно
У школі учням тепло та комфортно. Саме йшов урок. Учитель Тамара Микосянчик із першокласниками за допомогою конструктора LEGO розвивали уважність і дрібну моторику рук (на знімку).
Наталія Мартинюк, виконувачка обов’язків директора, повідала про життя навчального закладу. А похвалитися Руднянській школі є чим. Адже за останні роки тут замінили вікна, двері, перекрили дах. Навчаються учні в сучасних, добре оснащених класах за одномісними партами. Клесівська селищна рада надала вчителям ноутбуки, є два принтери. Тобто, для навчання забезпечені всім необхідним.
— Ще б Інтернет потужніший, — мріє Наталія Михайлівна.
Нині тут навчаються 30 діток. Перший, другий класи — у першу зміну, третій і четвертий приходять з 13-ї — у другу. До речі, першокласників цьогоріч десятеро, а торік випустили лише вісім. З 15 жовтня діток харчують. Як каже в. о. директора, меню подобається учням, порції великі, дають сік, фрукти. Тішать школярі й успішністю. Приміром, четвертокласниця Софія Данилицька виборола третє місце на олімпіаді з української мови, за що отримала від селищної ради заохочувальний подарунок.
У приміщенні клубу Рудні-Карпилівської діє група короткотривалого перебування для дошкільнят «Дзвіночок». Вихователь Наталія Мартинюк розповіла, як готує малечу до школи. Тут вони щодня з 9-ї до 12-ї години вчать букви, цифри і, звичайно ж, граються. У садочку теж дуже тепло, й дітки із задоволенням пізнають грамоту. Згодом їх забирають батьки, а Наталія Леонідівна їде в Карпилівську ЗОШ, де за сумісництвом викладає фізкультуру.
У сільського медика все під контролем
Фельдшерку зустріли дорогою, вона поверталася з виклику від бабусі, в якої підвищився тиск. Юлія Яковець (на знімку вгорі) запросила в натоплене приміщення ФАПу. Трудиться тут з вересня. Півтора місяця їздила додому в Карасин, але нині знімає житло в Рудні-Карпилівській. Робота в молодої спеціалістки не з легких. Адже бувають виклики після робочого часу, тож іде, бо треба рятувати людські життя. Всім необхідним забезпечує Клесівська лікарня. Сільська фельдшерка контролює, щоб завжди були необхідні ліки для першої невідкладної допомоги. На запитання, чи не хоче працювати в місті, каже:
— Тут, як для молодого фахівця, хороша практика, що надалі пригодиться.
За невеликий термін роботи вона мала справу навіть з інсультом. Дуже хвилювалася, але не тому, що злякалася чи не знала, що робити. Боялася не встигнути, бо довелося бігти в інший кінець села. У ФАПі, як і у школі, проблема з Інтернетом. Треба потужніший, бо це пришвидшило б навіть здачу звітів у райцентр. Та добре, каже, що хоч мережа є і будь-коли може звернутися по пораду до колег із Карпилівки чи Сарн.
Сарни
Рівненської області.
Фото Едуарда КОЛЯДИЧА.
