На знімку: Володимир Іванов вирушає у четверту зарубіжну поїздку.
Об’їздив їх у 2016—2019 рр. Півроку тому повернувся з четвертої подорожі. Зараз готується до нової поїздки — до країн Скандинавії.
Без підтримки не обійтися
Володимир Іванов працював вчителем. Нині на заслуженому відпочинку. Дома не засиджується. Іншим теж радить не вилежуватися на диванах, а більше рухатися. Багато часу проводить у дорозі. Батьківська хата від Вінниці майже за 50 км. Добирається туди своїм звичним двоколісним транспортом. Його дачний будинок у селі, що біля обласного центру. Відстань — 15 кілометрів. Теж здебільшого їде на велосипеді.
Тренування для нього обов’язкові: біг, гімнастичні вправи (у підтягуванні на турніку дасть фору молодим), плюс велосипед. До речі, коли повернувся з поїздки по Європі, у Вінниці проходив веломарафон «Закрутка по-вінницьки». Іванов не пропустив нагоди вийти на старт. Незважаючи на те, що на відпочинок після дороги мав тільки декілька днів. Після трьох тисяч кілометрів мандрівки знову сів на «стомленого» двоколісного — і здолав 50 кілометрів. Причому, непогано. Отримав нагороду.
Під час нашої зустрічі розмову велосипедист почав не зі свіжих вражень, а з… планів.
— Ніколи не був у Скандинавії, — каже він. — Давно вже дивлюся на карту. Так вони разом притулилися — Норвегія, Швеція, Фінляндія. Так приманюють до себе. Хотілося б поїхати, але дорогувато буде. Якби хтось підтримав. Моїх статків не вистачить.
Доведеться користуватися поромом чи літаком, а це чимала сума.
Співрозмовник бачив під час поїздки, як один веломандрівник віз із собою банер компанії з рекламою її продукції. Каже, він теж готовий би рекламувати якусь фірму, що зацікавлена в приверненні уваги до своїх виробів.
Затяжні підйоми і проколоті шини
Нинішнього літа і в перший місяць осені вінничанин крутив педалі за маршрутом: Молдова — Румунія — Болгарія — Туреччина — Грузія. Туреччину він уже проїжджав торік. Щоправда, тоді не вдалося побувати в Стамбулі. Цього разу спеціально передбачив заїзд у столицю.
— Дорога Туреччиною була дуже важка, — розповідає Володимир. — Їхав уздовж моря, а там скрізь гори. Приблизно 800 км шляху припадало на гірську місцевість. У багатьох місцях велосипед доводилося пхати вгору, хоча дороги в Туреччині хороші (кращі, ніж у Грузії). Але все одно пошкодив там переднє колесо. Треба було замінити обід. Однак такого розміру знайти не вдалося. Їхати довелося повільно. На пошкодженому колесі накрутив майже 400 км.
Тільки у Грузії вдалося замінити. У цій країні виникли інші проблеми — три рази проколов шини. Зате відпочив у Боржомі. За його словами, це рай земний. Два дні насолоджувався природою, пив воду, купався у джерелах. Каже, вхід у купальні коштує 1,5 євро. За ці кошти дозволено купатися весь день.
Побував у Горі, де в молодості проходив військову службу. Відвідав Тбілісі. Звідти його шлях проліг до Поті. А це майже 300 кілометрів. На поромі добрався до Одеси. До Вінниці повертався поїздом.
На чому їде і що бере в дорогу?
Подорожує Володимир Іванов на велосипеді марки Villiger. Отримав його у подарунок у Швейцарії під час подорожі у 2017 році. Двоколісний Володимира зламався на під’їзді до Берна, столиці країни. Місцевий житель зупинився біля вінничанина, підвіз на авто до себе додому. Оглянув зіпсовану веломашину і сказав зрозуміле для нашого земляка: «Капут!». Відчинив двері в гараж і викотив свого двоколісного. На ньому Іванов завершив поїздку, а також крутив педалі по Європі торік і в нинішньому році.
— Намет, спальник, каремат, трохи харчів (гречані крупи, кукурудзяне борошно і звичайно сало) — це те, що обов’язково беру з собою, — каже веломандрівник. — Невелика газова плита з чотирма балончиками по 230 грамів кожен. Є ще ємкості для води. Знайомий лікар передав невелику аптечку з медпрепаратами.
У власних коштах він обмежений. Витрачає їх хіба що на гарячі страви.
Вінницька область.
Фото автора.
P. S. Якщо у когось з’явиться бажання допомогти ентузіасту зібрати кошти на його п’яту мандрівку, телефон Іванова — у редакції.
