Впроваджена ним в уряді система закупівель ProZorro довела свою ефективність, передусім у подоланні корупційних викликів та прискоренні процедур. Перемігши у конкурсі на очільника Держмитслужби, він взявся жорстко реформувати митницю.
— Чи задоволені ви темпами та результатами масштабної реорганізації митниці?
— Перетворення триватимуть щонайменше до кінця року, але вони точно будуть помітними за всіма напрямами: і щодо кадрів, і щодо ІТ-впроваджень, і щодо розвитку інфраструктури пунктів пропуску, і щодо рівня міжнародного співробітництва. Але побудова органу, яким насправді можна буде пишатися на тлі інших державних структур, що реформуються, точно займає декілька років. І це — банальне питання перебудови, запуску процесів, інвестування у розбудову інфраструктури, поглиблення електронізації процедур.
— Як оцінюєте перевиконання плану Держмитслужбою у 2019 році на мільярд доларів США?
— Інколи в соцмережах гуляють абсолютно дивні цифри. Хтось озвучує 5 мільярдів доларів втрат на контрабанді, хтось — 8 мільярдів. Я не можу це коментувати, краще запитати в авторів цих тверджень. Я ж порівнюю досягнутий результат з фактами попередніх років. Тоді це зрозуміла історія. Отже, порівняно з 2018 роком минулого року митниця зібрала на мільярд доларів більше на приблизно такому самому обсязі імпорту. Добре це чи погано? Звичайно, добре. Достатньо? Ні.
Але хочу бути відвертим, це не лише мій здобуток, бо Держмитслужба, очолювана мною, запрацювала лише наприкінці року. Проте мені дуже імпонує, що це командний тренд. Його потрібно продовжувати.
— Кінець бюджетного року завжди найскладніший, і він випав саме на вашу каденцію.
— Всі періоди по-своєму складні, а ми прагнемо побудувати іншу реальність з новими правилами гри. Найбільше мені не хотілося б продемонструвати якийсь результат через ручне управління, котрий розвалиться, коли я піду. Насамперед це було б неповагою до платників податків, які точно сподіваються на краще. З другого боку, який сенс витрачати свій час, своє життя на те, що не вдасться реалізувати апріорі.
— Яку планку виставляєте у цьому році, надто нелегкому?
— Митниця — це, певною мірою, калькулятор, який вираховує частку від імпорту, його обсягу, загальної економічної активності, в залежності від курсу долара і так далі. Якщо параметри, закладені у бюджет, не змінюватимуться, то точно виконаємо і перевиконаємо визначений план. В іншому разі буде складно, але працюватимемо і робитимемо все від нас залежне.
Торік митні платежі були сплачені в обсязі 14,6 мільярда доларів, у 2020 році індикатив, згідно з курсом долара у 27 гривень, який закладений у бюджет, становить майже 16 мільярдів доларів. Це достатньо суттєве зростання, і я дуже сподіваюся, що пожвавлення економіки і збільшення товаропотоку дасть змогу цей план виконати.
— Який вигляд має саме ваша доктрина змін?
— Митниці потрібно рухатися у п’яти основних напрямах.
Перший — це цифровізація процесів, виходячи з простої аксіоми, що комп’ютер не бере хабарів. Тому всі процеси необхідно максимально знеособити, зробити їх зручними для користувачів. Люди не повинні стояти в чергах, якщо можуть елементарно вирішити питання безпосередньо зі свого телефону чи ноутбука. Це дасть додаткові преференції і для митників, котрі мають більш продуктивно витрачати свій час, аніж на ксерокопіювання документів.
Другим важливим питанням є кадрова реформа. Бо хоч як ми намагалися б цифровізувати всі процедури, все одно багато залежить від людей. Скрізь замінити їх роботами неможливо, тому постає питання боротьби з корупцією, питання зростання зарплат митників. Важливим є і підвищення престижності усієї служби.
З другого боку, ми маємо висувати нові, якісні вимоги до професійного рівня працівників, підбирати кращих, готувати кадровий резерв, навчати персонал і робити це не фейковим чином. Що іноді має місце у державних органах, де ще культивується практика фейкового підвищення кваліфікації кадрів. Має бути справжня, поглиблена підготовка, а не архаїчна практика навчання підмайстрів для майстра.
Третій напрям — інфраструктура, оскільки більшість людей оцінюють митницю саме за чергами на кордоні, за термінами його проходження, за наявністю банальних туалетів, якісного освітлення, зон відпочинку, пунктів продажу, де можна купити каву чи воду. І тут багато залежить не лише від митниці. Бо кордон — це ще й наші та іноземні прикордонники, митники суміжних держав.
Все це потрапляє у величезний фокус наших зусиль, адже цього року хочемо реконструювати або добудувати ще 12 пунктів пропуску і рухатися далі, створюючи нову мапу проектів. Бо кожне будівництво є новим етапом змін.
Щоб і наступного року з’являлися і відкривалися нові об’єкти, потрібно розробляти проєкти вже зараз, як і оформлювати акти із землевідведення та іншу документальну базу.
Четвертим напрямом є міжнародне співробітництво, бо митниця не працює у вакуумі, де задіяні лише українські прикордонники та митники. Вони точно мають співпрацювати з колегами з інших країн. І щодо обміну інформацією, і щодо спільного контролю за проходженням товаропотоків, і щодо оновлення двосторонніх договорів з іншими країнами. Також потрібно запустити інститут митних аташе в країнах, які є найбільшими нашими торговельними партнерами. Це зумовить довіру з боку іноземних колег, бо вони розумітимуть, що вантажі, які пройшли через українську митницю, варті довіри. Це є певним знаком якості нашої роботи.
І нарешті — п’ятий, останній, але найважливіший напрям роботи — функціональна перебудова митниці. Я не вірю, що можна робити те саме, але просто краще. Ні, результат покращується, коли змінюється весь процес.
— У Держмитслужби завжди виникали проблеми з проходженням її законодавчих ініціатив через Верховну Раду. Час гаявся на погодження їх у профільному міністерстві. Що тепер?
— Вважаю, що ми маємо прискорення процедур. Спільно з Комітетом податкової та митної політики, а також у рамках співпраці у межах уряду, ми активно змінюємо митне та фіскальне законодавство. Вже прийнято чотири закони, деякі з них вже підписані Президентом, інші — чекають на його підпис. І всі вони багато що змінюють у роботі митниці.
Це — закон про авторизованих економічних операторів, про спільний транзит, про посилення захисту інтелектуальної власності.
Також нещодавно Верховна Рада ухвалила закон про єдину юридичну особу митниці. Це дає можливість зменшити кількість адмінперсоналу, перейти до більш компактної та контрольованої операційної моделі.
— З чого розпочали таке масштабне реформування?
— Усі п’ять напрямів реформи, які я озвучив, вже розгортаються, незалежно від їхньої складності. Бо переконаний, якщо не почати вже зараз, то нові КПП наступного року не з’являться. З другого боку, як люди не хотіли б вирішення питань черг на митниці вже сьогодні, потрібно розуміти — митниця робить усе залежне від неї, проте є маса сповільнюючих чинників.
Як уже наголошував, відкрито унікальне вікно можливостей, і це є однією з причин, чому пішов працювати на митницю. Маємо налагоджену співпрацю між податковою службою, митницею, Міністерством фінансів, тож отримали реальну змогу провести зміни в нашій сфері.
Митниця — один з найважчих напрямів, бо очевидно, де тут беруться корупційні гроші. В інших сферах, наприклад, у податковій, корупціонер повинен дочекатися періоду сплати, створити комусь проблеми, а вже потім взяти хабара за вирішення цих проблем. На митниці ж хабарі можна брати щодня. Лише піднімаючи та опускаючи шлагбаум і перевіряючи вантажі, можна отримувати 1000 доларів.
Але саме зараз створена унікальна можливість кардинально цю ситуацію змінювати. Раніше виникали непорозуміння, скандали, спроби апелювати до політичних сил і намагатися знайти собі «дах».
Тепер у нас налагодилася продуктивна і конструктивна робота. Вона не буває ідеальною, присутня критика, бувають суперечності, але це нормальні процеси.
Хочу нагадати, що досі такі необхідні для митниці законопроєкти про спільний транзит, авторизованих економічних операторів лежали без руху щонайменше 2,5 року. Закон про єдину юридичну особу взагалі раніше навіть не обговорювався, його прийняття було за межами політичної реальності. На сьогодні закони, постанови та розпорядження Кабміну приймаються, і наше завдання — максимально скористатися можливостями, які вони відкривають.
Пропускні пункти вже перевантажені й працюють за межами планової спроможності: пасажиропотік і товаропотік з Європи щомісяця зростає. Цьому сприяє і безвіз, і малий прикордонний рух. Євросоюз у рамках зони вільної торгівлі вже став нашим найбільшим торговельним партнером.
— Як збираєтеся мінімізувати «сірий» імпорт айфонів, ноутбуків, побутової техніки, брендового одягу тощо?
— Контрабанда у казуальному значенні цього слова існує у будь-якій країні. Проте ми можемо і повинні суттєво скоротити обсяг цих порушень. І це є одним з головних моїх завдань. Та ми вже бачимо, що цей потік скорочується. А найкращим сигналом є якраз зростання цін на товари, ввезені контрабандно, у торговельній мережі. Це і є доказом того, що посилено контроль на митницях. Тому зростання цін на ці групи, їх вирівнювання з цінами на легальний імпорт є маркером.
Результатом є те, що контрабандистам стає працювати важче та ризикованіше, тому вони вже не готові завозити так дешево і так багато. Тому ціни на контрабандні товари зрівнюються з цінами на легальний імпорт, схемники втрачають маржу, і це ремесло стає неприбутковим. Імпортери розуміють, що сенсу ризикувати вже немає.
Але наше найперше завдання — зупинити контрабанду фурами, контейнерами, літаками. Ту контрабанду, яка заходить тисячами тонн.
І йдеться, у тому числі, про зміну свідомості громадян. Прикро, коли ми інформуємо про затримані великі партії контрабанди, ми кажемо про десятки мільйонів гривень. Але при цьому чуємо від загалу, що ми зажорстко ставимося до «сірих» імпортерів. Що посилення контролю впливає на загальне зростання цін на ринку. На жаль, багато людей не вважають контрабанду шкідливим порушенням, не вибудовуючи логічного зв’язку між її рівнем та масштабними недоборами до бюджету.
Це саме стосується і бізнесу. Часто значна його частина лукавить і з задоволенням продає контрабандні товари, розводячи при цьому руками, мовляв, у нас стільки постачальників, що всіх немає змоги перевірити. Це стосується також і більш загальних бізнес-практик. Коли зустрічаємося з великими міжнародними гравцями, постійно наголошуємо, що контрабанда передусім є питанням економічним. Її підживлює великий розрив між цінами в одній та іншій країні. Коли ви в одній країні тримаєте ціни на продукцію на 40% нижчими, ніж в іншій, то цим обов’язково створюєте умови для контрабандних інтервенцій.
І сподіватися, що лише митниця має перекривати ці потоки і стримувати їх — несерйозно. Тож це є спільним питанням як для державних органів, так і для бізнесу та громадськості. «Чорний» імпорт потрібно витискати у «сірий» сегмент, «сірий» — у «білий». Це і є стратегією реформи, яку проводжу.
— Як посилюватиметься боротьба з контрабандою цигарок, які мають у тому числі білоруське походження?
— Головне, що обсяг цигаркових партій істотно зменшується. Хоча стверджувати, що він вийде на показник у нуль — безвідповідально, економіка цього виду контрабанди є дуже принадною. А той факт, що контрабанду цигарок ділки дедалі більше переорієнтовують з митниць на «зеленку», є свідченням нашої продуктивної роботи. На жаль, повністю викорінити таку контрабанду, зважаючи на її вигідність, завдання рівне за складністю подоланню контрабанди наркотиків. Це довга і складна війна.
— Таке поняття і фактор, як інститут кураторів чи «смотрящих», ще існує?
— Точно можу сказати, що ніхто мною не курує і ніхто не відряджений на митницю якимись політичними силами чи будь-ким. Ми посилено боремося з подібними явищами в регіонах, оскільки не всюди вони ще знищені. Саме тому і переводимо митницю на єдину юридичну особу. Є труднощі у тому, щоби щодня розуміти, яка картина в Чернівцях, Ужгороді, Луцьку чи Харкові за умови існування старої напівфеодальної системи. Де є місцевий митник, місцевий податківець, місцевий прикордонник, поліцейський, суддя, прокурор, працівник ДБР і так далі.
Нерідко ці посадовці, у силу тих чи інших зв’язків, опиняються за одним столом у ресторані з очільником ОДА та місцевими мажоритарниками. Логічно, що вони можуть прагнути співпрацювати, живучи в одному просторі. Але ми намагаємося побороти такі неформальні зв’язки. І маємо привести всю структуру до єдиної юридичної особи, щоб уніфікувати основні функції за єдиним принципом. Щоби не було різних підходів до товаропотоків, які переміщаються в Одесі, Львові чи Києві. Щоби вантажі не мандрували з однієї митниці на іншу, бо там створені більш ліберальні умови розмитнення або з кимось вдалося домовитися.
