Мартін Клауке — керівник відділу програм допомоги «Належне управління та демократизація» представництва Європейського Союзу в Україні, Олександр Ткаченко — голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, Олена Литвиненко — заступниця голови Офісу Ради Європи в Україні, Кріштіна Розгоні — консультантка Ради Європи (Австрія/Угорщина).

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.

Нині в парламенті цей документ готують до другого читання, а в суспільстві точаться дискусії — обмежують чи захищають свободу слова подані народними депутатами пропозиції.

Голова Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко наголосив, що питання ухвалення такого галузевого закону назріло вже давно. Верховна Рада, зазначив парламентарій, зазвичай відстає від вимог та викликів часу. Мовляв, вирішувати проблему народні депутати починають найчастіше вже після того, як вона з’явилася. За його словами, пропонований законопроект охоплює сферу, яка нині регулюється п’ятьма-шістьма законами, прийнятими переважно в середині 1990-х років. Тоді ще не йшлося, звісно, ані про Інтернет, ані про сучасні цифрові платформи. Тож і підходи, які були раніше, давно вже не є актуальними. Спроба прийняти новий закон робилася ще кілька років тому, але до справи реально дійшли тільки нині, зауважив О. Ткаченко.

Законопроект про медіа має регулювати відносини у сфері аудіовізуальних, друкованих та он-лайн медіа, а також провайдерів аудіовізуальних сервісів, платформ спільного доступу до інформації, постачальників електронних комунікаційних просторів. «Ми виходили передусім із законодавчих вимог Європейської конвенції з прав людини та практик Європейського суду, Європейської конвенції про транскордонне телебачення, Директиви Європарламенту 2013 року та змін Директиви ЄС 2018 року, — зауважив О. Ткаченко. — Законопроектом передбачаються два типи регулювання. Обов’язкове ліцензування стосуватиметься аудіовізуальних медіа (якщо йдеться про обмежений радіочастотний ресурс). У решті випадків передбачається реєстрація. Також визначається статус Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та значно розширюються її повноваження. Тепер вона зможе регулювати не тільки телебачення та радіо, а й інші медіа. Утім, Нацрада не зможе просто так позбавляти ліцензії. Для цього пропонують чітку процедуру, яка передбачає, в тому числі, й обов’язкове рішення суду».

Законопроект про медіа стосується й проблем, пов’язаних зі збройною агресією, наголосив О. Ткаченко, зокрема, передбачає заходи, які унеможливлюють мовлення держави-агресора на території нашої країни. Водночас він не стосується проблем, пов’язаних із законом про рекламу.

Після того, як документ отримав схвалення членів профільного парламентського комітету, підкреслив його голова, законодавці провели низку зустрічей із представниками медіа-індустрії та експертами. За словами О. Ткаченка, такі зібрання є досить продуктивними, а законопроект отримує переважно схвальну оцінку. Дебати ж, які точаться щодо подання поправок до другого читання, зачіпають не більше десятка статей. «Ми вже отримали досить хороший відгук від телевізійників та інтернет-провайдерів, представників он-лайн медіа, друкованих видань і далі будемо проводити такі зустрічі, в очікуванні пропозицій», — зауважив голова Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики. Громадське обговорення він назвав ще однією «можливістю почути класні ідеї та цікаві пропозиції».

Заступниця голови Офісу Ради Європи в Україні Олена Литвиненко зазначила, що це перше публічне громадське обговорення цього законопроекту. Вона подякувала за співпрацю під час підготовки зустрічі парламентському комітету та повідомила, що захід підтримується в межах спільного проекту ЄС та Ради Європи. «Ми працюємо разом для підтримки свободи медіа в Україні, — підкреслила вона. — Для нас важливо об’єднувати зусилля з одним із найбільших донорів діяльності Ради Європи в Україні — Європейським Союзом. Міжнародні та місцеві експерти тісно співпрацювали в межах різних робочих груп, створених на базі парламентського комітету, щоб показати досвід інших країн та надати рекомендації з приводу стандартів Ради Європи та ЄС. Принциповим був момент, щоб медіа-спільнота мала можливість висловити свої зауваження і щоб був час для ретельного аналізу таких зауважень під час підготовки закону до другого читання».

Міжнародні експерти зауважують, що нині в галузевому законодавстві існують суперечливі правила, юридичні лазівки та прогалини. Мовляв, вони знижують прозорість та правову визначеність і підвищують корупційні ризики.

Саме тому українцям і рекомендували розробити єдиний рамковий закон про аудіовізуальні послуги, який був би сучасним, базувався на кращих європейських практиках і запроваджував ефективні регуляторні механізми.

Водночас наголошується на важливості чітко визначити роль Національної ради як незалежного регуляторного органу. Не меншу роль відіграє і вдосконалення процедури призначення членів Нацради для того, щоб уникнути можливих політичних впливів у майбутньому і забезпечити їх незалежність. Акцентувала увагу О. Литвиненко й на тому, що важливо запустити також і механізми співрегулювання та саморегулювання. Зокрема й для того, щоб медіаспільнота мала чіткий мотиваційний компонент та стимули.

Керівник відділу програм допомоги «Належне управління та демократизація» представництва Європейського Союзу в Україні Мартін Клауке зауважив, що відповідний проект закону дебатувався багато років. «Ми в Європі стежили за цією дискусією», — сказав він і наголосив: коли в Україні з’явиться новий закон, то з’являться й нові можливості отримати додаткове фінансування від ЄС.

Про те, що на законопроектом працювали майже 15 років, нагадала і консультантка Ради Європи (Австрія/Угорщина) Кріштіна Розгоні. «Протягом цього часу старшими стали не тільки ми, а й сама система медіа змінилися безпрецедентно, — сказала вона. — Відбулася навіть зміна поняття, що таке ЗМІ. Ці зміни є настільки глибокими, що сучасна спільнота, наприклад, не сприймає вже ЗМІ як телебачення. Мої студенти кажуть, що телевізор дивляться дідусь та бабуся. Але молодь споживає інформацію цілодобово — просто в інший спосіб. Нині ми не знаємо значно більше, аніж знаємо. І цей законопроект — це дійсно серйозна ґрунтовна робота. Вона спирається на величезну працю юристів, які спробували звести разом величезну кількість понять, врахувати багато різних деталей та нюансів». Утім, К. Розгоні закликала законотворців мати терпіння. Мовляв, документ можна буде приймати тільки тоді, коли робота над ним завершиться повністю до кінця.

Один із авторів проекту закону про медіа, народний депутат Микита Потураєв у рамках обговорення представив розділ, який деталізує процедури реєстрації та ліцензування суб’єктів у сфері мовлення. «Стосовно ліцензування принципових новел не передбачається, — зауважив парламентарій. — А от реєстрація викликала цікаву дискусію. Нами пропонується довільна реєстрація он-лайн медіа. Тобто за бажанням. Несподівано ми почули, що самі керівники цих медіа проти такого ліберального підходу і наполягають на обов’язковості реєстрації. До цієї дискусії ми ще повернемося. А всі пропозиції пропонуємо оформлювати у вигляді поправок до проекту закону». Народний депутат закликав подавати зауваження до тих чи інших розділів саме в такій формі. «Цікаво почути саме вашу точку зору, — наголосив народний депутат. — Бо наше бачення спільне з робочою групою і воно викладене в тексті закону».