На знімку: в експозиції виставки.

У Національному музеї історії України триває виставка «Доля науковця у горнилі Великого терору» із серії «Репресована археологія», присвячена 120-річчю видатного українського вченого-археолога, музейника, краєзнавця Теодосія Миколайовича Мовчанівського. Сьогодні, 1 лютого, відбудеться екскурсія вихідного дня, що пройде залами, які розповідають про життєвий шлях та наукові здобутки черкащанина, який у свої 20 років очолив школу в рідному селі Берестовець на Уманщині, заснував осередок «Просвіти», хату-читальню, музей при школі, а у 23 став директором Уманського окружного музею та організував музеї в сусідніх селах, згодом проводив активну діяльність із збереження історико-культурної спадщини Бердичівщини.

Теодосій Мовчанівський брав участь у Бузькій, Ольвійській археологічних експедиціях, досліджував трипільські пам’ятки. У 1929—1930-х роках відкрив Райковецьке городище — залишки давньоруського міста-фортеці XI—XII ст. З його ім’ям пов’язане наукове вивчення давньоруських Києва і Вишгорода. Мовчанівський був одним із провідних наукових співробітників Всеукраїнського археологічного комітету, у 1933—1938 рр. виконував обов’язки ученого секретаря Інституту історії матеріальної культури ВУАН.

Старший науковий співробітник відділу найдавнішої та середньовічної історії України НМІУ Володимир Колибенко наголошує, що наукові погляди археолога, який проводив розкопки, зокрема і на території Десятинної церкви у Києві, випереджали час, торкаючись не лише історії матеріальної культури, а й історії суспільства. В експозиції виставки, яка триватиме до середини лютого, представлені артефакти із колекції матеріалів із розкопок науковця — з Києва, Вишгорода, Райковецького городища, багатошарової пам’ятки Плисків-Чернявки. Загалом у фондах Національного музею історії України налічується майже 20 тисяч одиниць зберігання із розкопок Теодосія Мовчанівського. У вітринах також оригінальні документи науковця з наукового архіву Інституту археології НАНУ — відкритий лист на розкопки, машинопис роботи «Райковецьке феодальне городище», польовий щоденник Теодосія Миколайовича.

Поруч з його портретом — розколотий дзвін, знайдений Мовчанівським на розкопках Десятинної церкви у Києві. 17 лютого 1938 року вченого заарештували за стандартним звинуваченням у причетності до української терористичної націоналістичної організації та за «шкідливу діяльність в області науки». У травні того самого року рішенням трійки при Київському облуправлінні НКВС УРСР від був засуджений до найвищої міри покарання. За два дні, 10 травня, вирок було виконано. «Справа Мовчанівського — яскравий приклад того, як репресивна владна машина в роки Великого терору перемелювала людські долі, погрозами, приниженнями і тортурами вириваючи зізнання. Віддаючи данину своєму часові, Теодосій Мовчанівський починав власні роботи з археології щедрим цитуванням праць класиків марксизму-ленінізму. В особистому архіві вченого було понад 400 виписок із робіт Маркса, Енгельса, Леніна. Проте навіть це не вберегло його від репресій», — наголошує кураторка виставки, завідувачка відділу найдавнішої та середньовічної історії України НМІУ Марина Стрельник. 

Експозиція яскраво показує, як сталінський керівний режим, намагаючись підпорядкувати діяльність науковців інтересам партії, спрямувати її в ідеологічно «правильне» русло, розгорнув жорстоке переслідування і репресії, наслідком яких стало знищення цілої плеяди українських талановитих науковців та замовчування їхніх здобутків. «У Центральному державному архіві громадських об’єднань України зберігається справа, яка містить текст звинувачення науковця, чия «шкідлива діяльність» полягала у спрямуванні роботи Інституту історії матеріальної культури (ІІМК) на «вивчення іноземної культури колонізаторів» (йдеться про дослідження античних міст Північного Причорномор’я) і «абсолютне ігнорування вивчення культури місцевого населення».

Науковця також звинуватили у «відкиданні марксистських методів радянської науки і посиланнях у статтях на махрових буржуазних націоналістів — Антоновича, Грушевського, Данилевича, Макаренка та інших», в тому, що він «підтримував тезу про розгром частини південних давньоруських городищ військами Данила Галицького в ХІІІ ст.». А це суперечило висловлюванням Карла Маркса про «нищівну татарську навалу». Звинувачення стосувалося також «пропагування норманізму», — наголошує Марина Стрельник. У травні 1971-го Теодосій Мовчанівський був реабілітований.

Фото надано Національним музеєм історії України.